«Кармелюк» Марка Вовчка – героїчна повість-казка, у якій автор романтизує та возвеличує національного українського героя, керівника повстанського руху на Поділлі у 1813-1835 рр.*** Устим Кармелюк – гарний і мужній, чесний і безкорисливий, він полишає спокійне сімейне життя заради боротьби за правду. «Кармелюк» є яскравим прикладом повісті-казки, у цьому ж жанрі написано твір «Дев’ять братів і сестриця Галя» Марка Вовчка.
«Іграшечка» Марка Вовчка – це російськомовна соціально-побутова повість, у якій авторка продовжує характерну для її творчості тему тяжкого життя поневолених людей***. «Жаліслива» поміщиця відібрала в матері-кріпачки шестирічну донечку Груню і, давши їй нове ім’я, перетворила на свою іграшку. Перу авторки належать й інші твори, у яких розкривається схожа проблематика, зокрема, повість «Інститутка», оповідання «Горпина», «Одарка» та ін.
«Горпина» Марка Вовчка – це соціально-побутове психологічне оповідання, написане в дусі експресіонізму***. В Горпини помирає єдина улюблена донечка, злий пан не дозволив матері бути з хворою дитиною. У творі продовжується тема згубної влади панів, яка також виразно звучить і в інших оповіданнях, серед яких «Одарка», «Отець Андрій», «Викуп».
«Дев’ять братів і десята сестриця Галя» – героїко-романтична повість, яка за стилістикою нагадує казку***. У центрі твору – тяжке життя багатодітної вдови, сини якої не спромоглися вийти зі злиднів і встали на шлях розбійництва. «Дев’ять братів і сестриця Галя» є яскравим прикладом повісті-казки, у цьому ж жанрі написано твір «Кармелюк» Марка Вовчка.
«Чумак» Марка Вовчка – оповідання про нещасливу долю закоханих, яких розлучили***. Гриць чумакував і закохався у Марину, та її віддали силоміць за нелюба. Змарнів парубок, і єдина втіха йому була – чумацькі мандри. Перу автора належать також й інші оповідання, зокрема, «Сон», «Чари» тощо.
«Чортова пригода» Марка Вовчка – гумористичне оповідання про чоловіка, який зустрівся з нечистою силою***. Чорт у творі не є уособленням зла, він скоріше виглядає кумедним і жалюгідним. Біда чоловікові, коли жінка має зміїну та вередливу натуру – така основна думка оповідання «Чортова пригода» Марка Вовчка. Перу автора також належать інші прозові твори, зокрема, «Чумак», «Чари», «Сестра тощо.
«Чари» Марка Вовчка – оповідання, у центрі якого – любовний трикутник. Хима кохає Тимоша, та він сватає іншу***. Засмучена дівчина знаходить знахарку, стає відьмою і розлучає Тимоша з Оленою. Для твору характерні морально-етичні мотиви, перу автора належать інші подібні твори, зокрема, оповідання «Чумак», «Не до пари» та ін.
Представляем вашему вниманию аудиоверсию одного из самых известных рассказов легендарной украинской писательницы Марии Александровны Велинской (Марко Вовчок) – «Козачка». Мария Александровна начала свою литературную деятельность в 1857 году. Она отправила несколько своих произведений в Петербург, и уже в декабре того же года вышел сборник ее рассказов – «Народні оповідання», получивший большую популярность. Почти все рассказы касались животрепещущей тогда темы – «ужасов крепостного права» и тяжелой, непосильной жизни крепостных в помещичьих имениях. Книгу восторженно встретили такие известные писатели как И. С. Тургенев и Т. Шевченко. А редактор журнала "Русский вестник пригласил Марко Вовчок в качестве сотрудника, и уже в № 7—8 этого журнала появился авторизованный перевод некоторых рассказов писательницы. ©&℗ ИП Воробьев ©&℗ ИД СОЮЗ
Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833—1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого мистецького рівня вона досягає у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ’я. Цей образ посідає центральне місце в багатьох оповіданнях письменниці. До видання увійшли твори письменниці, написані російською мовою (оповідання «Маруся»), а також народні оповідання «Отець Андрій», «Інститутка» й «Максим Гримач». Повесть «Маруся» – на русском языке.
Марка Вовчка (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833–1907) справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка. Твори письменниці відіграли провідну роль у становленні української реалістичної прози. Найвищого мистецького рівня вона досягає у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження й безправ’я. Цей образ посідає центральне місце в багатьох оповіданнях письменниці. До видання увійшли твори письменниці, написані російською мовою (оповідання «Маруся», «Маша»), а також повісті, оповідання та казки («Чортова пригода», «Невільничка», «Отець Андрій», «Інститутка» й «Три долі»).