Звірослови – це чудернацькі середньовічні енциклопедії про тварин. З них давні українці могли дізнатися, що, наприклад, саламандри не горять у вогні, а носороги – схожі на бика істоти, що витоптують поля пшениці. «Звірослов» Тані Малярчук продовжує втрачену середньовічну традицію. Людина, на думку авторки, подібна на метелика (курку, собаку, медузу, щура, ворона, слимака, свиню, зайця, пуму), це істота, яка хоче, щоб її любили, а її не любить ніхто…
Таня Малярчук (1983) – автор многих рассказов и эссе, переведенных на польский, немецкий, английский языки, и сборников (в т. ч. «Как я стала святой», «Зверослов», «Говорить»), а также романа «Биография случайного чуда». С начала 10–х стремительно набирает популярность в Европе. В 2013 г. стала лауреатом сразу двух престижных литературных премий: им. Джозефа Конрада–Коженёвского (Польша – Украина) и «Kristal Vilenica» (Словения). Современные российские критики сравнивают произведения Тани Малярчук с лучшими сюрреалистическими историями Людмилы Петрушевской, в которых блестяще соединены абсурд и реальность, а издание Frankfurter Allgemeine Zeitung отметило, что ее проза – «кричащий приговор в стиле великого русского сатирика 19–го века Салтыкова–Щедрина». В сборник «Лав – из» – первое книжное издание автора на русском языке в переводе Елены Мариничевой, известной переводчицы, специализирующейся в последнее время на новейшей украинской прозе, – вошли рассказы из книги «Зверослов» и др., а также эссе.
Лєна з дитинства була особливою: без царя в голові, навіть Бог у неї був позичений. Якось Лєна облишила молитися – і нічого, грім не побив, і кульова блискавка, що колись спалила її улюблену виховательку, оминула. Але втратити віру в чудо їй не дала диво-жінка, яка нагодилася рятувати її земляків, поки сама, уже доросла, Лєна тренувалася на бездомних собаках. Чим обернеться власна спроба героїні допомогти ближньому – польотом над гніздом зозулі чи вознесінням? Дизайнер обкладинки Віталія Котляр