Гнат Хоткевич (1877–1938) – митець небаченого в українській художній культурі масштабу творчості: бандурист, письменник, мистецтвознавець, театральний діяч, історик, педагог, етнограф, художник… Український Леонардо да Вінчі – таким він уявляється сьогодні. Митець українського розстріляного Відродження, романтик у житті і провидець у творчості, він був потрібен своєму народові у найважчі для нього часи. Потрібен він і нам, його нащадкам, які вибудовують українську державу. До цієї книжки увійшла повість Гната Хоткевича «Камінна душа» (1911), яка і сьогодні приваблює стильовою, мистецькою самобутністю.
До книги талановитого українського прозаїка, драматурга, мистецтвознавця, критика Гната Хоткевича (1877–1938) увійшли три повісті: «Авірон» – зразок «попереджувальної» літератури, «Камінна душа» – про життя гуцулів – волелюбного народу, його історію, побут, звичаї, і повість «Тарас Шевченко» (твір побачив світ уже після смерті автора, у 1966 році) – про життєвий і творчий шлях великого поета.
Першу згадку про опришків історики знайшли у документах за 1529 рік. З Галичини, Закарпаття і Буковини тікали в Карпатські гори розорені хуторяни, бідні міщани і польські, молдавські та угорські селяни, з яких створювалися опришківські загони. Найвищого піднесення карпатське опришківство, що залишило помітний слід в історії українського народу, досягло у XVIII столітті, коли на чолі народного руху постав Олекса Довбуш. Саме йому, захисникові знедолених і скривджених, українському Робін Гуду, і присвячена повість видатного українського письменника Гната Хоткевича