Чиста цікавість. Вячеслав Ганич

являла собою нескінченну безплідну пустелю.

      Відкинувшись на спинку крісла, Венгар зімкнув повіки. Відчуття втоми не покидало його. Скільки він вже займається Лантаною-2? Час перестав мати значення. Значення мали тільки дослідження. Йому було зрозуміло: Лантана-2 заволоділа ним.

      «З чого все почалося? – подумав Венгар. – З сигналу. Я зловив сигнал, який свідчив про наявність розуму, і примчав сюди. – Він позіхнув. – Але Лантана-2 млява, а я досі тут. Чому я не відлітаю?»

      Венгар знав, що притягує його в Лантані-2. Розмірковуючи про висадку, він задрімав. З яскравого світла до нього з'явився нечіткий, змащений образ дружини. Сновидіння, пов'язані з дружиною, відвідували його все частіше у міру знаходження поруч з Лантаною-2.

      Венгар віддавав собі звіт, що прилетів до Лантани-2 з чистої цікавості. Чиста цікавість тягнула його вниз. Він, як багато разів раніше, вивів на голографічний куб тривимірне зображення області, звідки виходив сигнал. Перед ним простерлися стародавні руїни. Серед сірого нагромадження каменів чорніла пляма, що не перевищувала в поперечнику довжини «Ніта». Воно поглинало будь-які види випромінювання, використані Венгаром для його вивчення.