Генрі Форд. Валентина Вздульская

Генрі зробив собі інструменти із цвяхів і маминих спиць для плетення й визвався ремонтувати. За кілька років він здобув славу місцевого годинникаря. Якийсь час він навіть думав присвятити цьому фахові своє життя.

      Генрі відчував, що от-от покине ферму й почне самостійне життя. Його тут більше нічого не тримало. Річ у тім, що коли хлопцеві було неповних тринадцять років, його чудова, дивовижна мама померла. Її шості пологи були дуже складні. Малюк помер відразу, а Марі пішла в засвіти за два тижні. Без неї дім Фордів став як годинник без пружини.

      Мама навчила Генрі читати, наводити лад у своїх речах, а також інших важливих речей.

      – Неприємна робота потребує мужності, терпіння й самодисципліни, – казала Марі, і життя не раз довело Генрі, що вона мала рацію.

      У шістнадцять, закінчивши школу, юнак зібрав свої нехитрі речі й подався до міста починати нове життя. Він знав, що буде нелегко. Як колись його мама, він справді був готовий вступити у доросле життя. Одначе він не був готовий займатися чужими справами. Він прагнув працювати лишень заради здійснення своєї заповітної мрії.

      Заради дивовижних машин!

Запитання

      1. Ким були батьки Генрі Форда?

      2. Ким, на думку тата, мав стати Генрі в дорослому віці?

      3. Яка подія в дитинстві назавжди змінила майбутнє Форда?

      4. Хто винайшов перший самохідний візок? Яким був принцип роботи цієї машини?

      5. Знайди в інтернеті фотографії локомобіля. Які інші транспортні засоби він тобі нагадує?

      Розділ 2.

      Генрі зустрічає Клару й порушує обіцянку

      Успіх завжди важкий.

Генрі Форд

      Піднімайтесь і будьте сміливими.

Генрі Форд

      Із першої роботи Генрі вигнали на шостий день.

      Упс!

      Кинувши ферму, юнак поїхав у Детройт, де найнявся помічником майстра в Мічиганську транспортну компанію. Світ стрімко змінювався. Міста потребували вправних майстрів, механіків та інженерів. Юнаки хотіли навчатися не з підручників, а на практиці.

      – Найкраще десь на заводі! – сказав би вам Форд.

      Так можна було не тільки освоїти потрібну професію, але й заробити трохи грошей.

      Компанія, в яку влаштувався Генрі, виготовляла й ремонтувала вагони для кінної залізниці – конки. Це були трамваї, в які запрягали коней. Електричні трамваї лише почали з’являтися в американських містах.

      Чесно кажучи, майстер, який навчав Генрі ремонтувати ті вагони, був не дуже вправним… Хлопцеві вистачило одного погляду на його роботу, щоб це зрозуміти.

      – Вибачте, сер, але тут усе неправильно… – сказав Генрі впівголоса.

      – Стули пельку, розумнику!

      – Можна, я покажу, як треба? – хлопець дивувався, що майстер не розумів такої простої системи.

      – Не лізь, малий! Хіба ти щось у тому тямиш?

      Генрі замовк. Але щоразу, коли цей майстер-ламайстер калічив механізм, його кулаки стискалися. Зціпивши зуби, Форд мовчав.

      Але на шостий день,