Голодний місяць. Ганна Меліхова

ше поблискував жовтим на тлі темно-зеленого неба.

      Жителі столиці поспішали в цей холодний січневий вечір скоріше опинитися вдома. Одні були одягнені святково – поспішаючи святкувати Старий Новий Рік, інші – буденно, точно знаючи, що в цей вечір на них чекає тепла ковдра, чашка капучіно і теплий мурчащий кіт, в обнімку з яким вони і збиралися заснути.

      Петро Сонцев, юний стажист глянцевого журналу, шукав очима свою дівчину. Вони домовилися зустрітися біля восьмої, біля входу в Тимирязевський парк.

      Свєти ще не було, хоча на годиннику було вже вісім тридцять п'ять.

      Пєтя набрав її номер. Пролунали гудки, і тут же заговорив її автовідповідач:

      "Привіт! Якщо ви телефонуєте, але я вам не відповідаю, значить я мчу на всіх парах на місце нашої з вами зустрічі!" – і в трубці почулися гудки.

      Свєтка! Петя посміхнувся і натиснув відбій. Він розкрив пакет з їжею з Макдональдсу, яку приготував для Свєти і почав захоплено жувати.

      "Якщо Свєтка поїхала на таксі і застрягла в пробці, то вона ще може приїхати. Якщо ж у неї вилетіло з голови, що ми повинні зустрітися, то швидше за все її вже не буде." – розмірковував він, жуючи бігмак.

      – Петька! Петька! Вибач за запізнення! Вже біжу! – Свєта помахала, стоячи через дорогу, і стискаючи в руці собачий поводок. Біля її ніг, виляючи хвостом, слухняно сидів Пупсик. Свєта дочекалася, коли стихне потік машин, і вони з Пупсиком перебігли дорогу.

      – Приветик! – Свєта чмокнула Пєтю в губи, і посміхнулася.

      – Чудово виглядаєш. – зробив комплімент Свєті Петька.

      – Ой, спасибі, а збиралася насправді похапцем. Там такі пробки, ти собі не уявляєш …

      – Можу собі уявити … 14 січня. Новий рік за старим стилем, всі їдуть клубочитися та святкувати.

      – Ага, ось саме. Ні, щоб дома сидіти, олівьешку навертати! – Пєтя і Свєтка в унісон розсміялися.

      – Хочеш нагетси? Бігмак я вже майже доїдаю …

      – Зараза! Гаразд, давай нагетси.

      Пєтя дістав з великого паперового пакета інший поменше, промаслений, заліз в пакет ще раз, дістав соус і передав Свєті.

      – Ну, чим займемося? Може в кіно? – Пєтя запитально подивився на дівчину. Светочка наморщила лоб.

      – Можна, можливо! А на що підемо?

      – Зараз йде Дракула в 3Д, можна на нього.

      – Ага. Давай.

      Свєточка, Пжтя і Пупсик розгорнулися в бік Центру міста і попрямували до метро. Сьогодні на них чекала ціла кінопригода.

      Коли Свєта і Петя вийшли з кінотеатру, Петя став імітувати напад вампіра, робив страшне обличчя, чим сильно веселив Свєту. Він гарчав і оголював свої невеликі ікла (ті, що у всіх є з народження), і робив вигляд, що нападає на Свєту.

      Радіючи, і жартома, пара, ні про що серйозне не думаючи, йшла у напрямку до метро.

      Вдача

      На годиннику була 8 ранку. Петі терміново потрібно було повідомити Свєті чудову новину. Його головний редактор погодилася запросити її в якості фотографа для найближчої зйомки.

      Він вибіг по сходах на дев'ятий поверх і подзвонив у двері.

      Двері відчинилися відразу ж.

      – 

      Пєтя! Нічого собі! Чого так рано?

      – Свєта перейшла на шопіт – Мої ж сплять !! Тшшш! Проходь. – Свєта приклала пальця до губ і запросила хлопця увійти.

      Опинившись в кімнаті у Свєти, Пєтя відразу ж приступив до справи. Розповів що за новина змусила його штурмувати її будинок в таку ранню годину.

      Свєта невимовно зраділа такої новині.

      – Пєтя, я не вірю, ти серйозно ?? Вона погодилася? Дозволила мені спробувати? Ааааа! Красава! – Свєта почала стрибати навколо Пєті, але тут же спохопилася, що батьки ще сплять.

      – Так, Марія Олександрівна подивилася твої знімки і оцінила їх як цілком стоячі. Сказала, я готова попрацювати з цією дівчинкою. Якщо вона не проти втручання нашого стиліста, Оксани.

      – Та не проти звичайно! Це ж мрія !!! Знімати для Вог !!! Ааааа! Пєтя! Я найщасливіший колобок на світі! – Свєта почала обіймати свого коханого, та так, що майже душила в обіймах.

      – Будь готова завтра об одиннадцятій. Стартуємо на м. Червоні Ворота.

      – Буду, коханий. Дай мені ще раз тебе поцілувати !! А, я все ще не можу повірити !!! – Свєта продовжувала стрибати, волаючи від захвату.

      Пєтя залишив свою дівчину радіючою наодинці з собою, спустився на ліфті на перший поверх і вийшов на вулицю.

      *****

      Увечері цього дня, Петя їхав за дорученням Світлани Олександрівни в Хімки.

      Погода була похмура похмурого. Чорні, налиті свинцем хмари ніби підводили підсумок всього сущого.

      Петя