Україна, 1918: Хроніка. Владлен Мараев

ухвалення Четвертого Універсалу. До першої річниці самостійності приурочили й об’єднання УНР і ЗУНР (Акт Злуки), завдяки чому 22 січня святкуємо також День Соборності України.

      Бій під Крутами

      30 (за іншими даними – 29) січня поблизу залізничної станції Крути на Чернігівщині відбувся бій між військами Української Народної Республіки та більшовиками.

      Цій події випало стати найбільш відомим боєм не тільки українсько-більшовицької війни, але й всієї Української революції 1917–1921 років. Цей бій – символ героїчної боротьби за незалежність України, приклад жертовного подвигу української молоді та юнацтва. Водночас, бій під Крутами до сьогодні залишається однією з найбільш міфологізованих подій в історії України. Серцевиною цього міфу є легенда про 300 студентів і гімназистів, які дали бій кількатисячному більшовицькому війську, і майже всі при цьому загинули.

      Формування легенди почалося невдовзі після бою. Активно проводилася аналогія з 300-ми спартанцями, через що про Крути почали говорити, як про «українські Фермопіли» (або ж «Українські Термопіли»). Бій під Крутами неодноразово порівнювали і з подвигом 300 українських козаків під Берестечком у 1651 році, які прикривали відступ козацького війська, і з героїзмом 300 воїнів-арагвінців у Крцаніській битві 1795 року, які захищали Тбілісі від перської навали.

      В умовах наступу на Київ більшовицьких військ під проводом Михайла Муравйова українська студентська та учнівська молодь виявила справжній патріотизм. 18 січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету Святого Володимира і новозаснованого Українського народного університету було ухвалено приступити до створення добровольчого Студентського куреня січових стрільців (отаман – студент С. Король) для участі у боротьбі проти більшовицьких військ. Крім студентів, до складу куреня було залучено учнів двох старших класів 2-ї Української імені Кирило-Мефодіївського братства гімназії.

      Проте далеко не тільки вони стали на захист Української Народної Республіки під Крутами. Насправді, українське командування припустилося помилки: воно очікувало наступу противника з полтавського напрямку, тоді як війська М. Муравйова наступали північніше – через Конотоп і Бахмач. Та все ж, і на бахмацький напрям були відправлені сили. Внаслідок бою 25–27 січня більшовиків вдалося затримати на три дні. Захисники Бахмача відступили залізницею до станції Крути (зараз Ніжинський район Чернігівської області), приблизно за 130 км на північний схід від Києва.

      Станцію обороняли від 300 до 500 юнкерів (за тодішньою термінологією – «юнаків») 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького, близько 120 добровольців 1-ї сотні Студентського куреня січових стрільців, до 80 вільних козаків і 20 офіцерів («старшин»). На озброєнні було до 16 кулеметів та одна гармата на залiзничнiй платформi. Отже, основний тягар бою винесли не студенти і гімназисти,