Дика качка. Генрик Ибсен

переписування, дідусю?

      Екдаль. Цілу папку. Поглянь-но.

      Гіна. Добре.

      Гедвіг. їв кишені теж у тебе згорток.

      Екдаль. Що? Дурниці! Нічого там нема. (Ставить палицю в куток.) Роботи надовго вистачить, Гіно. (Відсуває одну половинку дверей у задній стіні.) Тсс! (Зазирає в них і знову обережно засуває.) Хе-хе! Усі задрімали! А вона залізла у кошик. Хе-хе!

      Гедвіг. А їй не зимно в кошику, дідусю?

      Екдаль. Таке вигадаєш! Зимно!.. Стільки соломи! (Іде до дальніх дверей ліворуч.) У мене там є сірники?

      Гіна. Сірники на комоді.

      Екдаль іде до себе.

      Гедвіг. От добре, що дідусь знову з переписуванням!

      Гіна. Так. Бідолашний старий; тепер хоч кишеньковими грішми запасеться.

      Гедвіг. І не сидітиме цілими ранками в тому поганому трактирі у мадам Еріксен!

      Гіна. Так, і це дуже добре.

      Невелика пауза.

      Гедвіг. Як ти думаєш, вони все ще за столом сидять?

      Гіна. А бог їх знає. Мабуть.

      Гедвіг. Подумай, яким смачним обідом частують там тата! Він, мабуть, прийде веселий. Правда, мамо?

      Гіна. Авжеж. А якби ми ще могли порадувати його, що кімнату здано!

      Гедвіг. Ну, це не обов'язково сьогодні.

      Гіна. Це було б так добре. А то стоїть без усякої користі.

      Гедвіг. Ні, я хотіла сказати, що сьогодні не обов'язково. Тато й так сьогодні буде в гуморі. Краще, коли цим ми його порадуємо іншим разом.

      Гіна (дивиться на неї). А ти любиш радувати тата увечері чимось таким хорошим?

      Гедвіг. Звичайно. Тоді відразу якось веселіше стає.

      Гіна (замислюючись). Так, так, мабуть, так.

      Старий Екдаль виходить із своєї кімнати і прямує до перших дверей ліворуч.

      Гіна (обертаючись до нього). Щось потрібно у кухні, дідусю?

      Екдаль. Так, потрібно. А ти сиди собі. (Іде до кухні.)

      Гіна. Не надумав би з вугіллям возитися. (Чекає.) Гедвіг, піди-но поглянь, що він там…

      Екдаль виходить з кухні з кухлем окропу, що парує.

      Гедвіг. Ти по окріп ходив, дідусю?

      Екдаль. Так. Треба. Писати буду, а чорнило густе, як каша… Гм!..

      Гіна. Ви б, дідусю, повечеряли спочатку. Адже там приготовано.

      Екдаль. Бог з нею, з вечерею, Гіно. Дуже я зайнятий, кажу тобі. І нехай ніхто до мене не входить. Ніхто… Гм!.. (Йде до себе.)

      Гіна і Гедвіг переглядаються.

      Гіна (тихо). Як ти гадаєш, де він роздобув грошей?

      Гедвіг. Мабуть, від Гроберга одержав.

      Гіна. Таке скажеш, Гедвіг. Гроберг завжди присилає гроші мені.

      Гедвіг. То, мабуть, десь у борг узяв пляшечку.

      Гіна. Бідний дідусь; навряд чи дають йому в борг.

      Яльмар Екдаль входить у пальті і сірому пуховому капелюсі. Гіна кидає шитво і підводиться.

      Ах, ти вже повернувся, Екдалю!

      Гедвіг (теж: схоплюється). Подумайте, тато вже прийшов!

      Яльмар (кладучи капелюх). Тепер, мабуть, і всі вже розійшлися.

      Гедвіг. Так рано?

      Яльмар. Адже були кликані на обід. (Хоче скинути із себе пальто.)

      Гіна. Стривай, я тобі допоможу.

      Гедвіг. І я.

      Скидають