Название | Леонид Кучма. Настоящая биография второго Президента Украины |
---|---|
Автор произведения | Геннадий Корж |
Жанр | Биографии и Мемуары |
Серия | |
Издательство | Биографии и Мемуары |
Год выпуска | 2005 |
isbn | 966-03-3037-5 |
Он вел себя в соответствии с собственным кодексом чести. Родившись в семье военного, он хорошо знал, что такое долг и служение Отчизне. А еще он был мужественным человеком. Он знал свой диагноз и трезво оценивал ситуацию. До последнего беспрекословно выполнял все указания врачей, но в то же время продолжал работать до последних дней. А когда его хоронили, оказалось, что у него нет государственных наград.
Не зря Сергей Набока, тоже ныне покойный, так писал после смерти Разумкова:
«Насправді ми були не ворогами. Опонентами. Але щоб усвідомити це – потрібний був не один рік. Перша ж наша зустріч, здається, ще в дочорнобильські часи – зустріч функціонера ЦК ЛКСМУ з тусовкою «олдових гіпі» – закінчилася, здавалося б, принципово нерозв’язуваним конфліктом. Та й як могло бути інакше? Незадовго до того я вийшов з зони, антісовєтчік, націоналіст, «неформал» – і як ми могли порозумітися з ним? Змогли. Пізніше. Вже під час мітингів та заворушень, суперечок та дискусій.
Він був різним. Але завжди – людиною діалогу.
Він був розумний чоловік. І швидко, стрімко зростав. Де була його межа, якою була його стеля? Колись я його запитав: «Саша, чому ти з опозиції знову пішов у чиновники?» Відповідь була простою. Гадаю, саме це керувало його вчинками – любов до України і бажання принести максимум користі. І нехай ми багато на що дивилися по-різному. На виході ми були однодумцями.
Він був достойним і гідним опонентом. Настільки, що інколи хотілося погодитися з ним – просто, аби зробити йому приємне, спостерігати його реакцію. Цікаво, якою вона була б?
Тепер я вже ніколи не дізнаюся цього…»
…Вы конечно же заметали, что раздел, написанный об Александре Разумкове, отличается от других страниц этой книги, он больше похож на эпитафию. А это и есть эпитафия. И не только памяти Александра Разумкова, но и многому тому хорошему, что могло произойти в судьбе Украины, но не произошло.
Горбулин
Многие оказались в первой команде Кучмы потому, что он их знал еще по Днепропетровску. Среди них – Владимир Горбулин, который в значительной степени делит ответственность за первую «пятилетку» президента Кучмы. Его влияние часто сравнивали с влиянием Табачника. Но, как справедливо отметил Сергей Рахманин, «должность Табачника – глава администрации – красивее звучала, пост Горбулина – секретарь Совета нацбезопасности – дороже стоила».
Владимир Павлович Горбулин родился 17 января 1939 года в Запорожье. Инженер-механик, в 1962 году закончил физтех Днепропетровского