.

зачіпки для критики. Я ж у глибині душі був собою задоволений, хоча й потай боявся роздратувати Пуаро, адже щиро любив свого дивовижного друга, попри його екстравагантність.

      – Bien!23 – сказав Пуаро за кілька хвилин із таємничим виразом обличчя. – Наша історія набирає обертів. Прошу вас, передайте мені довідник англійських аристократів із он тієї полиці. – Він погортав сторінки. – Ось воно! «Ярдлі… віконт у десятому коліні, учасник війни в Південній Африці…» tout ça n’a pas d’importance…24 «одружився 1907 року з її світлістю Мод Стоппертон, четвертою донькою барона Коттеріля третього…» гм, гм, гм… «має двох доньок, 1908 і 1910 року народження… Член клубів… має нерухомість…». Voilà25, ця інформація нам не дуже допомогла. Але завтра вранці ми побачимо цього мілорда!

      – Що?

      – Так. Я надіслав йому телеграму.

      – Я думав, ви вже вмили руки!

      – Я не виступаю в інтересах міс Марвелл, оскільки вона не бажає слухати моїх порад. Тепер я діятиму тільки для власного задоволення – задоволення Еркюля Пуаро! Мені дуже кортить упхнути носа в цю справу.

      – І ви спокійнісінько змушуєте лорда Ярдлі мчати в місто тільки для того, щоб отримати задоволення? Сумніваюся, що йому це сподобається.

      – Au contraire26, якщо я допоможу йому зберегти родинну коштовність, він буде мені дуже вдячний.

      – О, значить, ви все-таки думаєте, що камінь можуть вкрасти? – з інтересом запитав я.

      – Я знаю це майже напевно, – спокійно відказав Пуаро. – Усе на те вказує.

      – Але як…

      Пуаро зупинив мої запитання легким помахом руки.

      – Прошу вас, не тепер. Не забиваймо собі голови. Погляньте-но краще на довідник, куди ви його поставили! Невже не бачите, що найвищі книжки стоять на найвищій полиці, трохи нижчі – на наступній, і так далі. У нас є порядок, method27, а це, як я вже не раз вам казав, Гастінґсе…

      – Саме так, – квапливо підтвердив я і поставив фоліант туди, де він мав стояти.

***

      Лорд Ярдлі виявився жвавим галасливим чоловіком спортивної статури з червонуватим обличчям, і добродушна привітність робила його вельми привабливим, навіть попри явну відсутність високого інтелекту.

      – Незвичайна це справа, мосьє Пуаро. Якось я не складу всієї картини в голові. Моя дружина що, отримувала якісь дивні листи, такі самі, як міс Марвелл? І до чого все це?

      Пуаро передав йому примірник «Світської хроніки».

      – Найперше, мілорде, дозвольте вас запитати, чи всі викладені тут факти відповідають реальності?

      Його світлість узяв газету й пробіг очима статтю. Чоловікове обличчя потемніло від гніву.

      – Брехня! – врешті вибухнув він. – Не було ніякої романтичної історії, пов’язаної з каменем. Його взагалі, здається, з Індії привезли. Ніколи не чув ні про яких китайських божків.

      – Та все ж камінь називають «Зіркою Сходу».

      – І що? – проревів лорд.

      Пуаро ледь помітно посміхнувся, але прямо не відповів.

      – Прошу вас, мілорде, довіртеся

23

Добре (фр.).

24

Це не важливо (фр.).

25

Тут: ну от (фр.).

26

Навпаки (фр.).

27

Метод (фр.).