Темна вежа. Стивен Кинг

Джейк просувався вперед, і Каллаген, пам’ятаючи вказівки хлопчика-стрільця, які той дав йому надворі («Щоразу, коли я повертатиму голову праворуч, я маю бачити твоє лице»), зліз зі столу на підлогу, щоб рушити слідом, тримаючи черепаху високо над головою. У залі повисла щільна тиша, хоч ножем ріж, проте…

      Проте була ще одна зала. Там лунав грубий сміх і хрипкі п’яні верески – гулянка, судячи з усього, і десь неподалік. Ліворуч. За гобеленом, на якому бенкетували лицарі та їхні дами. Щось там відбувається, подумав Каллаген, і це щось – навряд чи благодійний вечір гри в покер у клубі Лосів3.

      Він чув, як важко й часто дихає крізь роззявлену пащу Юк – маленький паровий двигун. Але були й інші звуки. Неприємне різке дріботіння вкупі з тихим навальним поклацуванням. Від цього поєднання звуків у Каллагена стислися зуби й мороз продер поза шкірою. Щось ховалося попід столами.

      Першим побачив комах, що наближалися, Юк. Він застиг, мов собака на полюванні, коли вчує дичину, – підняв передню лапу й виставив морду вперед. Якусь мить усе його тіло було нерухоме, хіба що темна оксамитова шкіра на носі ходила вперед і назад: Юк то показував стиснуті вістря зубів, то ховав їх, то знову вищирявся.

      Жуки посунули просто на них. Хай би чим вони були, Черепаха Матурин у піднятій руці Каллагена не мала на них жодного впливу. Товстун у смокінгу з картатими лацканами млявим голосом, у якому звучали мало не питальні нотки, заговорив до птахолюда:

      – Вони не повинні пройти далі цієї зали, Меймане, і не повинні залишити її. Нам наказали…

      Юк вистрибнув уперед, з-за зціплених зубів почулося гарчання. Звук був, поза сумнівом, Юкові геть не властивий і нагадав Каллагену коміксову «бульбашку» з написом «Гррррр!».

      – Ні! – стривожено заволав Джейк. – Юк, ні!

      Услід за хлопчиковим вигуком крики й сміх за гобеленом стихли – неначе до фолькен, що святкували там, зненацька дійшло, що тут щось коїться.

      Але Юк не звернув на Джейкове застереження жодної уваги. Трьох ворогів він розчавив одразу. У тиші, що запанувала, хрускіт панцирів лунав особливо зловісно. Їсти їх він не хотів, просто, розмахнувшись і розчіплюючи зуби, жбурляв трупи (кожен завбільшки з мишу) в повітря. І решта жуків ретирувалися під стіл.

      Він створений для цього, здогадався Каллаген. Можливо, колись давно всі шалапути існували саме задля цього. Їх вивели так само, як деякі породи тер’єрів, для…

      Панотцеві роздуми обірвав хрипкий гук з-за гобелену.

      – Г’юми! – закричав один голос, а за мить до нього приєднався інший: – Ка-г’юми!

      У Каллагена раптом з’явилося абсурдне бажання крикнути у відповідь: «Gesundheit!»4

      Але не встиг він вигукнути ні це, ні будь-що інше, як у голові прогримів голос Роланда.

Шість

      – Джейку, йди.

      Хлопець спантеличено озирнувся на Каллагена. Він ішов, схрестивши руки на грудях, готовий жбурнути Орізу в першого, хто поворухнеться. Юк повернувся на вихідну позицію

3

«Благодійне й заступницьке товариство Лосів» (часто відомі під назвою «Лосі») – організація і соціальний клуб, засновані 1868 року.

4

На здоров’я! (нім.)