Тлумачення снів. Зигмунд Фрейд

з таких результатів, я доходжу висновку, що теорія тілесного збудження теж нездатна вичерпно пояснити брак визначеності у виборі образів, що виникають у снах [30].

      4. Суто психічні подразники

      Коли ми розглядали зв’язки образів сну з активним життям і походження наповнення снів, ми дізналися, що найдавніші й сучасні дослідники цього явища сходяться в тому, що людям сниться те, що вони роблять вдень, і те, що цікавить їх у бадьорому стані. Це перенесення у сни інтересів притомного життя не тільки відображає психічний зв’язок між обома станами, але також не дозволяє нам недооцінювати це джерело сну, яке – у поєднанні з дією згадуваних вище подразників – дозволить уточнити походження всіх образів у снах. Проте нам відомі також заперечення такого твердження, а саме, що сни звільняють нас від денних турбот, а елементи реального життя приходять у наші сни тільки тоді, коли вже втратили актуальність. Таким чином, посуваючись у тлумаченні снів, ми не можемо визначити загальні правила, не послуговуючись на кожному кроці висловами на кшталт «частіше», «зазвичай», «у більшості випадків» і ухиляємося від оцінки винятків.

      Якби денних інтересів укупі з внутрішніми і зовнішніми подразниками було достатньо для вичерпного пояснення етіології снів, ми були б у змозі вичерпно змалювати походження всіх елементів сну; загадка джерел його виникнення була б розв’язана, і нам залишалось би тільки визначити пропорційну роль психічних і соматичних подразників в окремих снах. Насправді, хоч би хто намагався досі зробити таке вичерпне пояснення, мусив визнати, що походження певної – зазвичай, дуже істотної – частини сновидіння не надається до пояснення. Денні турботи як психічне джерело снів, мабуть, не відіграють такої ролі, якої слід би від них очікувати, виходячи з тверджень, що людина не припиняє своєї діяльності уві сні.

      Інші джерела психічного сну невідомі. Таким чином, в усій літературі з виникнення снів – за винятком робіт Шернера (Scherner), про які трохи згодом – утворилася велика прогалина у питанні з походження найбільш характерного матеріалу ментальних образів сну. У цій делікатній ситуації більшість авторів схильні применшувати роль у наповненні снів психологічного компоненту, який так складно осягнути. Щоправда, вони поділяють усі сни на похідні від нервової стимуляції й асоціативні, з яких останні лише відтворюють джерело [31] (Wundt, 1874, стор. 657 і далі), однак самі не можуть позбутися сумнівів, чи бодай який-небудь сон «виникає без впливу тілесних подразників» (Volkelt, 1875, стор. 127). Складно виявляється навіть охарактеризувати асоціативні сни як такі: «У разі суто асоціативного сну не може бути й мови про таке міцне ядро [32]. Елементи дуже слабко згруповуються навколо центрального образу. Уявлення, які у будь-якому сні живуть незалежно від розуму чи здорового глузду, тут уже не стримуються навіть дією тілесних чи ментальних стимулів, а, полишені на волю власного руху, хаотично чергуються і перемішуються». (Volkelt, там же, стор. 118.) Вундт так само схильний применшувати значення

30

Згаданий автор відтоді зібрав у двох томах матеріали своїх експериментів (з 1910 і 1912 років), на які ми посилатимемося в інших розділах (прим. авт. у вид. з 1914).

31

Під «джерелом» тут напевне слід розуміти саме реальний досвід (прим. пер.).

32

Тобто таке, що виникало б у разі соматичної стимуляції (прим. пер.).