Чужі сни. Ян Валетов

Літак огорнувся неясним блакитним туманом – так у мультфільмах малюють магнітне поле, – контури лайнера втратили чіткість, зробилися розмитими. Давидов, який дивився в ілюмінатор, теж ненадовго осліп, Карина, що прокинулася від його зойку, заплющила очі від переляку. Лайнер хитнуло, безладний хор криків пасажирів, які запанікували, переріс у ревіння.

      Приголомшений, розгублений Денис закліпав, намагаючись позбутися райдужних кіл, які безладно танцювали перед очима, але під повіки немов піску насипали. А-320 труснуло ще раз, потім іще, а за мить величезна туша лайнера застрибала по повітряних ямах, наче віз по розбитій вибоїстій дорозі. Загуркотіли пластмасові панелі, кілька багажних ящиків розкрились, і звідти полетіла ручна поклажа. За дверима туалету хтось пронизливо заверещав. У службовому відсіку з гуркотом обрушився візок, і по проходу, підстрибуючи, покотилися пляшки.

      Давидов притиснув дружину до себе. Те, що він відчував, важко було назвати страхом – Денис не вірив у те, що відбувається. Усе здавалося йому кадрами, насмиканими з різних голлівудських фільмів-катастроф, яких він у дитинстві та юності переглянув доста. Для повноти картини не вистачало тільки кисневих масок, які вилетіли назовні, та миготливого світла – всупереч шаблону, лампи в салоні світили рівно.

      – Пані та панове, – голос пілота в динаміках системи оповіщення звучав майже безпристрасно. Пілот на таких рейсах завжди був професіоналом із досвідом позаштатних ситуацій і поводився відповідно. – Наш лайнер потрапив у зону підвищеної турбулентності. Залишайтеся на своїх місцях, не піддавайтеся паніці, запевняю вас: екіпаж повністю контролює ситуацію…

      Крики і стогін жаху в салоні стали тихіші, густий, добре поставлений голос командира діяв на пасажирів заспокійливо. Пілот, звичайно, міг брехати, але вірити у такий поворот подій нікому не хотілося. Здавалося, від голосу капітана лайнера навіть тряска зменшилася, хоча скоріше за все це було не так. Просто все, що могло впасти, вже впало, включаючи невдалого пасажира в туалеті.

      – Ми всі, – вів далі командир екіпажу, – спостерігали дивне природне явище. Але це не привід для паніки, пані та панове! У давні часи, як я розумію, таке бачили моряки, що плавали в цих широтах. Блакитне світіння, яке ви помітили на крилах, вони спостерігали на щоглах своїх кораблів і називали вогнями Святого Ельма. Видовище вражаюче, але абсолютно нешкідливе. Під нами бушує буря, але ми перебуваємо вище грозового фронту і нам нічого не загрожує…

      Літак трясло, наче він розганявся по ґрунтівці, але тепер у салоні запанувала умовна тиша – ні, панелі все так само бряжчали, а ті, хто встиг загорлати, охрипли від жаху і тепер тільки тихо схлипували. Пасажири слухали заворожливі інтонації пілота так, ніби від їхньої уваги залежало, виберуться вони живими з цієї ситуації чи ні. Давидов відчував, як хрипко і нерівно дихає Карина, як сильно стискає вона його руку і її короткі нігті повільно занурюються в його шкіру. Він подивився на дружину, і та відповіла йому повним тривоги поглядом.

      Добре