.

Я навіть імітував манеру теслярів, які спершу б’ють у середину цвяха, а потім одним чи двома точними ударами заганяють його в дерево. Хоча мої спроби були марними, я здобув цінний досвід, спостерігаючи за іншими. З ранніх літ я знайомився з будівництвом, і цей процес неабияк тішив мене.

      Батько теж учив мене різним речам у вельми дивний спосіб. Одного дня я виконував його доручення – будував дві сходинки і виготовляв опалубку, куди треба було залити бетонну суміш. Він мовчки дивився і не попередив мене, що я припустився помилки. Я збагнув це лише тоді, коли закінчив заливати бетон: нижня сходинка вийшла завеликою, а верхня – замалою. Батько простягнув мені кувалду і вимовив одну-єдину фразу: «Розбий їх, а наступного разу зроби все як слід». Він міг би зекономити час і гроші, якби завчасно сказав мені: «Сім разів відміряй – один раз відріж». Однак він обрав інший метод, і я назавжди засвоїв той урок.

      Іноді, вирушаючи на вечірню прогулянку, ми з друзями навідувалися на будівельний майданчик. За тих часів огорожі не було, і я, користуючись нагодою розважитись і полоскотати собі нерви, видирався на дах, хапаючись за балки і штифти. Якось я послизнувся, упав і якимось дивом учепився за піддашшя. Якби я не стрибнув усередину будинку, я б зірвався і полетів у глибоку канаву, де розбив би голову, переламав руки, ноги і все, що завгодно. Згадуючи всі травми, отримані мною в дитинстві та юності,– ніготь, зірваний стамескою, великий палець, зламаний дверцятами машини, садна і забиті місця під час футбольних і хокейних матчів,– я радію, що залишився цілим і неушкодженим.

      Будучи підлітком, я інколи проводив літо в котеджі, щоб заробити трохи грошей різними чудернацькими роботами. Я встановлював кеглі в боулінгу. Я непогано грав у підкови і траплялося, що виграв кілька доларів, роблячи ставку на гроші. Одного літа я влаштувався на роботу в кіоск на пляжі, де готував картоплю фрі. Я працював у темній задній кімнаті, куди мені передавали через вікно великі мішки. Я мав почистити картоплю в барабані, після чого промивав її водою і нарізав за допомогою спеціальної машини. Додому я повернувся значно блідішим, ніж був до поїздки.

      Хоча ми мали невеличкий котедж, грошей однаково було обмаль. Ми не могли дозволити собі купити вантажівку для перевезення речей, а наша легкова машина постійно ламалася. На додачу руків’я важеля перемикання передач злетіло, і голий стрижень боляче впивався в руку. Коли мені було п’ятнадцять, я взяв батьківську машину, щоб скласти іспит із водіння. Інспектор недовірливо спитав:

      – Ти збираєшся їздити на цій машині?

      – Так,– підтвердив я.

      – Хлопче,– мовив він з явним співчуттям,– якщо ти здатен зрушити з місця цю колимагу, ти отримаєш права.

      І він мав рацію.

      Я ЗАХОПЛЮВАВСЯ СПОРТОМ від ранніх дитячих літ. Узимку ми грали в хокей на замерзлих ставках. У нас не було нормального спорядження, яке мають діти за нинішніх часів. Ми виготовляли щитки зі старих журналів, а ворота позначали камінням.

      У дванадцятирічному