Зверобій. Джеймс Фенимор Купер

 важко. Навіть він, людина без літературного досвіду, впорався б із таким завданням. Дружина йому заперечила, між ними спалахнула сварка – відтак 1820 року на світ з’явився перший роман Купера – «Осторога», написаний фактично на спір.

      Читачів зацікавив заплутаний сюжет, але критика зустріла книжку вельми неприязно. Річ у тім, що автор-початківець переніс дію роману до Англії, про яку він, відверто кажучи, мало знав, оскільки ще жодного разу не бував за межами Сполучених Штатів. Можливо, тому літератор відмовився поставити своє ім’я на обкладинці. Зате вже друга книга принесла Куперові шалену популярність не лише в Америці, а й у Європі – це був «Шпигун, або Повість про нейтральну територію» (1821). Головною причиною літературного успіху стало те, що тридцятирічний письменник нарешті знайшов своїх героїв – людей «фронтиру», американського порубіжжя, простих і мужніх, які живуть не за правилами і законами манірного суспільства того часу, а за покликом сумління та власним розумом, вільних і гордих, іноді схильних до філософствування, утім, постійно готових до дії. Ще одним персонажем книг Фенімора Купера стала чудова природа Американського континенту в усій її величі та незайманій красі.

      Нова знахідка письменника – образ Натаніеля Бампо, зовні простакуватого юнака, який невдовзі став улюбленцем європейських та американських читачів. Скромний і невибагливий, він виступає з’єднувальною ланкою між двома цивілізаціями – європейською, яку принесли з собою білі переселенці, та світом корінних мешканців Північної Америки – індіанців. Уперше Нетті Бампо з’являється в романі «Піонери» (1823), потім він стає головним героєм «Останнього з могікан» (1826), «Прерії» (1827), «Слідопита» (1840) і «Звіробоя, або Першої стежки війни» (1841). Про особисті якості цього персонажа найкраще свідчать індіанські імена, які він мав у різний час: Соколине Око, Звіробій, Слідопит, Довгий Карабін, Шкіряна Панчоха.

      Успіх п’яти «індіанських» романів був просто приголомшливий: ними зачитувалися в усьому світі, зокрема і в Російській імперії. Купер створив своєрідну пригодницьку епопею, яка охоплює період з 1740 по 1790 рік, історію наступу переселенців на Американський континент, воєн між колоніальними державами, однією з яких була тривала Франко-індіанська війна (в якій, з одного боку, брали участь збройні сили британських колоній, а з іншого – французи, володарі Канади, та союзні з ними індіанські племена). Кожна з цих книг – драматичний етап у житті шляхетного і великодушного Нетті Бампо, починаючи з ранньої юності й завершуючи досвідченою, мудрою старістю. І в усі часи герой не сприймає «цивілізаторського» хижацтва своїх одноплемінників, їхнього небажання зважати на права індіанців і презирства до життєвого устрою «червоношкірих бестій». У середині 40-х років XIX сторіччя навіть англійська критика змушена була визнати, що Фенімор Купер – єдиний письменник, чий хист оповідача може дорівнятися до таланту Вальтера Скотта.

      Джеймс Фенімор Купер народився 1789 року у Берлінгтоні, штат Нью-Джерсі. Невдовзі його батько Вільям Купер переселився до штату Нью-Йорк і заснував у прикордонній області поселення Куперстаун, яке з часом перетворилося на невелике містечко. Початкову освіту майбутній письменник здобув у місцевій школі. Потім, уже юнаком, він вирушає до Єльського університету, але, не закінчивши курсу, 1806 року наймається на морську службу, яку проходить на озері Онтаріо, де на той час будувався військовий флот Сполучених Штатів. Купер 1811 року одружився з дівчиною з родини французьких переселенців, оселився в Куперстауні й почав звикати до життя сільського джентльмена-землевласника.

      Але після виходу в світ у 1821 році роману «Шпигун» родина Куперів переїздить до Нью-Йорка, де Фенімор одразу ж стає помітною постаттю в літературному світі та лідером серед письменників, які обстоювали національну своєрідність американської літератури. 1826 року він отримує пропозицію обійняти посаду американського консула в Європі й на довгих сім років залишає Америку.

      За цей час остаточно сформувалися три головні напрямки у творчості романіста. Один за одним з’являються романи з «великої п’ятірки», присвячені історії підкорення Америки. Водночас виходять такі «морські» романи Купера: «Лоцман» (1823), «Облога Бостона» (1825), «Червоний корсар» (1828), «Морська чарівниця» (1830). Залюбленість у море й вітрильники Купер проніс через усе життя і вже у зрілому віці створив фундаментальну працю «Історія американського флоту» (1839). А подорожі Італією, Іспанією та Швейцарією подарували прихильникам його творчості трилогію з часів європейського Середньовіччя: романи «Браво», «Гейденмаєр» і «Кат» (1831–1833), в яких читачам відкрилися нові грані письменницького таланту Купера.

      Останні дванадцять років життя, найбільш насичені та плідні, письменник провів у Куперстауні. За цей час він встиг написати сімнадцять значних творів, і всі вони присвячені трьом темам, які завжди хвилювали письменника: морю, «фронтиру» та критиці тогочасного суспільства. Помер Джеймс Фенімор Купер 14 вересня 1851 року.

      Спадщина письменника – понад тридцять романів, полемічні та сатиричні твори, п’ять томів дорожніх нотаток, а також історичні дослідження, над якими він працював аж до останніх днів свого життя. Більшість із них сьогодні становлять