Казка в Одесі. Сказка в Одессе. Светлана Зубко

/v>

      Ці легкі пір’їни сипали щосили…

      Все навколо стало білосніжно-білим.

      Раптом в диво-птиці серце защеміло:

      – Десь поперед мене полетів мій милий!..

      Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..

      Швидко полетіла навздогін за милим.

      І рожева птиця сіла на подвір’я.

      Танцювала птиця, розсипала пір’я.

      Це рожеве пір’я навкруги літало…

      Вже садок рожевий! Птиці все замало!

      Раптом в диво-птиці серце защеміло:

      – Десь поперед мене полетів мій милий!..

      Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..

      Швидко полетіла навздогін за милим.

      І червона птиця сіла на подвр’я.

      Танцювала птиця, розсипала пір’я.

      І чудові квіти зацвіли червоно.

      Виноград червоні набирає грона.

      Раптом в диво-птиці серце защеміло:

      – Десь поперед мене полетів мій милий!..

      Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..

      Швидко полетіла навздогін за милим.

      Жовта диво-птиця, сіла на подвір’я.

      Танцювала птиця, розсипала пір’я.

      Птиця жовтий колір понад все любила.

      Жовтим листя стало, трави пожовтіли…

      Раптом в диво-птиці серце защеміло:

      – Десь поперед мене полетів мій милий!..

      Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..

      Швидко полетіла навздогін за милим.

      Ой, летіли птиці різнокольорові,

      Барви дарували радісні, чудові!

      І малі, й великі скрізь пташки літають.

      Диво-птиць чотири лиш у рік буває.

      КИЦЯ-ЧАРІВНИЦЯ

      Кажу всім – мені не вірять: – Миша є у нас в квартирі!

      – Киця ступінь вчений має, в хату мишок не пускає!

      Я вночі тихенько спала, миша раптом налякала.

      Бо якщо вона захоче – налякає й серед ночі.

      – Що ж ти робиш? Чи не бачиш,

      Що дитина гірко плаче?!

      Почала я міркувати, як ту мишу… налякати.

      Всі чудову нашу кицю називають «чарівниця»!

      Мишу капосну спіймати кицю кличу я до хати.

      Та її ніде немає – все кудись вона зникає!

      На обід лише прийде: – Де була ти, кице, де?

      З’їсть усе, що є у миці, по обіді – знову в путь.

      Нашій киці-чарівниці навіть ніколи… зітхнуть!

      І вона, як хвиля в річці – то з’явилась, то нема.

      Я ж не можу замість киці мишу ту ловить… сама!

      Миша радісно танцює – киця знову десь мандрує.

      Вже набридла миша та! Може, взяти нам… кота?

      Чарів, певне, він не знає і раптово не зникає.

      Але, може, хитру мишу він якраз і… налякає.

      ЇЖАЧОК-МАНДРІВНИЧОК

      Їжачок-мандрівничок взяв з собою багажок,

      Брилик – на голівку й рушив у мандрівку.

      Їжу в вузлику він ніс, поспішав хутенько в ліс.

      Стежечками він ходив, ніжки дуже натрудив.

      А як трішки зголоднів, то малинки натрусив.

      На пеньку відпочивав, за бджілками слідкував.

      Бджілки мед з квіток збирали,

      Потім в соти його клали…

      Щось поблизу засвітилось – а то лісонька з’явилась:

      – Ти куди, мандрівничок, мій смачненький їжачок?

      І кого ти тут шукав? А чи, може, заблукав?

      Раптом лиску затрусило, аж зубами скреготіла! —

      Майже десять їжаків стисли лисоньку з боків.

      Це родина їжакова йшла на розшуки малого.

      Голки гарно нагострили, лиску геть прогнать хотіли.

      Мить – лисиці вже нема, не поїла задарма.

      Їжачок-мандрівничок позбирав всіх діточок

      І малим розповідає, що у мандрах їх чекає.

      Сам їжак давно вже звик, що для всіх він – Мандрівник!

      КАЧЕЧКА КАТЯ ТА ЧАЄЧКА ЛЮСЯ

      У річечки Кодими є свій секрет:

      Там, де зелений росте очерет,

      Качечка Катя свій дім збудувала.

      Цілими днями вона полювала.

      Вночі її річка тихенько гойдала…

      Білого човника качка в’язала,

      Чайці-сусідці тихенько казала:

      – Човник потрібен, щоб рибку ловити,

      Потім свіженьку на продаж возити.

      Так в очереті рибачки живуть,

      Справу цінують свою, бережуть.

      Везуть у неділю свій цінний товар

      Човником в місто, на рибний базар.

      Рибка