Вислови. Конфуцій

сказав:

      – Хто не міняє ба5тьків шлях три роки після його смерті, можна сказати, що шанує той батькíв.

21

      Учитель сказав:

      – Не можна не пам’ятати про вік батька та матері; для сина в цьому одразу і радість, і тривога.

22

      Учитель сказав:

      – Предки воліли промовчати, Соромлячись, що можуть не вчинити за словом.

23

      Учитель сказав:

      – У стриманої людини менше промахів.

24

      Учитель сказав:

      – Чеснотливий муж намагається говорити невигадливо, але діяти вправно.

25

      Учитель сказав:

      – Доброчесність не буває сама, у неї неодмінно є сусіди.

26

      Цзию сказав:

      – Наполегливий ти з правителем —

      І ось уже тебе зганьбили;

      Наполегливий ти з друзями —

      І дружби тієї уже нема.

      Глава 5

      Гуньє Чан

1

      Учитель сказав про Гуньє Чана:

      – Оце хороший наречений. Він, щоправда, був у в’язниці, але це не його вина.

      І віддав йому за дружину свою дочку.

2

      Учитель озвався про Нань Жуня:

      – Їм не нехтують, коли у країни є путь; він уникає покарання, коли у неї немає путі.

      І віддав йому за дружину дочку свого старшого брата.

3

      Учитель озвався про Цзицзяна:

      – О, це чеснотливий муж! Та як би він зумів ним стати без благородних мужів із уділу Лу?

4

      Цзигун спитав:

      – Яка я людина?

      Учитель відповів:

      – Ти мов посудина.

      – Яка посудина?

      – Коштовна жертовна посудина.

5

      Хтось сказав:

      – Юн справжня людина, але не позбавлений красномовності.

      Учитель відповів:

      – Навіщо йому красномовність? Хто шукає в прудкому язиці свій захист, того часто ненавидітимуть. Не знаю, чи має він людяність, але навіщо йому красномовність?

6

      Коли Учитель узявся схиляти Цидяо Кая піти на службу, той відповів:

      – Я в цьому не можу ще довіритися собі. Учитель був задоволений.

7

      Учитель сказав:

      – Путь не в ходінні… Зійду на пліт і попливу у моря.

      Чи не Ю буде тим, хто попливе зі мною?

      Цзилу, почувши це, зрадів.

      А вчитель вів далі:

      – От Ю… Він перевершує в хоробрості мене, але деревину для плоту ніде не знайде.

8

      Войовничий із Старших спитав про те, чи людяний Цзилу.

      Учитель відповів:

      – Не знаю.

      Але той став знову питати.

      Учитель пояснив:

      – Ю можна було б послати до країни, що виставляє тисячу бойових повозок, керувати набором війська. А чи має він людяність, я не знаю.

      – А Цю має людяність?

      – Цю можна було б призначити управителем селища з тисячею родин чи землі, що виставляє сотню бойових повозок. А чи має він людяність, я не знаю, – відповів Учитель.

      – А Чі має людяність?

      – Чі можна було б послати приймати гостей, щоб він, підперезавшись, став біля престолу. А чи має він людяність, я не знаю.

9

      Учитель спитав Цзигуна:

      – Хто