Мацюсеві пригоди. Януш Корчак

на аркуші паперу синім олівцем: «Гаразд, хай буде війна» – і подав цей папірець іноземному послові.

      Той узяв аркушик, уклонився й сказав:

      – Чудово, я напишу про це моєму урядові.

      Саме тоді до залу зайшов лікар, і всі міністри почали його просити, щоб він урятував короля, бо може бути війна й нещастя, коли король помре.

      – Я вже дав королю всі ліки, які знаю. Поставив банки і більше нічим не можу зарадити. Але варто покликати ще інших лікарів.

      Міністри прислухалися до цієї поради й надумали запросити славетних лікарів рятувати короля. Вони вислали по них усі королівські автомобілі, а самі тим часом попросили у королівського кухаря вечеряти, бо були дуже голодні. Адже не знали вони, що нарада триватиме так довго, і тому не пообідали вдома.

      Кухар подав срібні тарілки, налив у пляшки найкращого вина – він хотів лишитися при дворі й після смерті старого короля.

      Отож міністри їдять собі та п’ють, навіть стало їм весело, а в залі тим часом зібралися лікарі.

      – Я гадаю, – мовив старий лікар з бородою, – що королю слід зробити операцію.

      – А я думаю, – сказав другий лікар, – що королю варто покласти гарячий компрес і полоскати горло.

      – І пити порошки, – додав славетний професор.

      – Мабуть, краще краплі, – вихопився четвертий лікар.

      Кожний лікар мав при собі товсту книгу й показував колегам, що в його книжці зазначені зовсім інакші ліки проти такої хвороби.

      Уже було пізно, і міністрам страшенно хотілося спати, але вони мали чекати, що скажуть лікарі.

      І такий нечуваний гамір зчинився у королівському палаці, що маленький престолонаступник, син короля Мацюсь, уже двічі прокидався.

      «Треба глянути, що там таке», – подумав Мацюсь. Він устав з ліжка, хутенько одягнувся й вийшов у коридор.

      Мацюсь затримався перед дверима їдальні, але не для того, щоб підслуховувати, – просто в королівському палаці клямки на дверях були так високо, що маленький Мацюсь не міг сам відчинити двері.

      – Добре вино в короля! – кричав міністр фінансів. – Вип’ємо ще, панове! Якщо Мацюсь стане королем, воно все одно йому не потрібне, бо дітям не можна пити вина.

      – І сигари не можна дітям курити. Візьмімо трохи сигар собі додому! – голосно кричав міністр торгівлі.

      – А як буде війна, мої любі, ручуся вам, що від цього палацу нічого не лишиться. Адже Мацюсь не захистить нас.

      Міністри почали сміятися й кричати:

      – Випиймо за здоров’я нашого оборонця, великого короля Мацюся Першого!

      Мацюсь не дуже розумів, про що вони говорили, хоч знав, що татусь хворіє і міністри часто збираються на наради. Але чому глузують з нього, Мацюся, чого називають його королем і що це за війна має бути – цього він ніяк не міг збагнути. Ще сонний і трохи наляканий, пішов Мацюсь далі коридором і через двері до залу засідань почув іншу розмову:

      – А я вам кажу, що король помре. Можете давати порошки й інші ліки – все одно нічого не поможе.

      – Головою ручуся,