Фет-Фрумос і сонце та інші балканські казки. Народна творчість

у нас рік складається з дванадцяти місяців, місяць сходить завжди уповні, а кози мають чотири ноги.

      Дівчина подякувала сватові, запросила його до столу попоїсти й відпочити. Та коли сват вирушив назад, вона сказала:

      – Велике вітання цареві! Скажи йому, що у нас рік складається з одинадцяти місяців, місяць сходить щербатий, а кози наші мають по три ноги. А ще скажи йому, що ворон ворону ока не виклює.

      Сват повернувся і розповів царю, що йому відповіла дівчина. Цар здивувався з її кмітливості і пересвідчився, що вона й справді дуже розумна. Адже посланець, не відаючи того, повідомив їй, що приніс у подарунок дванадцять золотих монет, цілу паляницю й повний бурдюк вина. А дівчина відповіла, що їй передали одинадцять золотих монет, надламану паляницю й надпите вино. Цар розсердився на свата за те, що той несповна передав дівчині подарунки, але потім засміявся й пробачив йому нечесність і зажерливість, бо ж дівчина переказала, що ворон ворону ока не виклює.

      Того ж дня царський син із багатьма гостями поїхав по свою наречену, а коли вони повернулися, справили гучне весілля.

      Лев і кошеня

      Болгарська казка

      Одне кошеня дуже набридло господареві, той заніс його в ліс і там покинув.

      У лісі його побачив лев.

      Довго він роздивлявся кошеня, оглядав його з усіх боків, дивувався, а тоді сказав:

      – Ти схоже на нас і, може, таки з нашого роду, але чому ти таке дрібненьке?

      – Я жило в такому поганому місці – якби ти там жив, то не доріс би й до мене! – відповіло кошеня.

      – А при кому ж ти жило? Хто твої хазяї, як називаються і чи дуже вони сильні? – спитав лев. – Знайди мені когось із них. Хочу я з ним поборотися. Тоді й побачу, чи буде він сильніший за мене.

      І кошеня розповіло левові, що його хазяї ходять на двох ногах, мають дві руки і роблять ними всяку роботу. Називаються вони людьми, не сказати б, що дуже сильні, але розумом і хитрістю перемагають і найсильніших у світі звірів.

      – Коли хочеш, іди за мною. А як знайдемо людину, ти з нею поборешся, – сказало кошеня.

      Лев погодився і рушив слідом за кошеням. Так ішли вони лісом, поки набрели на чоловіка, що рубав дерева.

      – Оце він! Це один із тих, про кого я тобі розповідало, – мовило кошеня.

      Лев підійшов до чоловіка, привітався, а тоді сказав:

      – Ану, приятелю, поборімося з тобою!

      Чоловік, як побачив лева, то перелякався, а як почув його слова, то увесь затремтів. Але, трохи подумавши, сказав собі: «Сміливіше! Доведеться вмерти, то загину по-геройськи, а не по-бабськи».

      І левові відповів:

      – Згода, леве, поборімося з тобою, але ж глянь на мене! Я вдягнутий, як дроворуб, то ти трохи зачекай мене, а я побіжу в село та перевдягнуся для боротьби.

      – Добре, почекаю! – відповів лев і сів біля великого дерева.

      Тоді чоловік зовсім осмілів:

      – Ой боюся я, леве, що ти не дочекаєшся мене. Щоб мені даремно не йти в село перевдягатися, дай-но я тебе припну до дерева, а то втечеш!

      Лев і на це пристав. Чоловік