Цугцванг, або Доба перед весіллям. Ярослав Рачковський

Читать онлайн.



Скачать книгу

кросворду…

      Дівчина прискіпливо поглянула на юнака. Тоді додала:

      – Та розгадуємо його дуже стрімко… Підозріло стрімко.

      Молоді люди сиділи у Наді вдома, за кухонним столом, і, витративши хвилин двадцять, відповіли за незначним винятком на усі запитання кросворду. Хоча господиня, як правило, читала запитання, а відповідав її хлопець. Спершу дівчина захоплювалася його непересічним багажем знань. Невдовзі захоплення трансформувалося у подив, а після того, як без ускладнень було вписано усі слова по вертикалі, виникли певні підозри. Однак лише тоді, коли залишилося відповісти на два пункти, вона врешті спробувала дізнатися, чи юнак не глузує з неї:

      – Андрію, визнай: ти знав відповіді на цей кросворд.

      Хлопець, стримуючи сміх, відповів:

      – А звідки я міг дізнатися? Газета, у якій вміщено кросворд, вчорашня, а відповіді зазвичай друкують через тиждень після запитань.

      Дівчина переконалася, що стосовно дати виходу газети юнак сказав правду.

      – Все ж, щось тут не так, – у Надії залишилися сумніви.

      Андрій не стримав сміх, однак і надалі заспокоював її:

      – Читай, будь ласка, далі. Можливо, саме тепер я не знатиму правильної відповіді.

      Надя змусила себе прочитати наступне запитання:

      – У шахах ситуація, коли кожен хід веде до програшу партії. З восьми літер.

      Хлопець начебто замислився, зиркнув на стелю, перевів погляд на подругу і поцікавився:

      – А вписані літери вже є?

      – Є, – неохоче повідомила вона. – Друга – у, сьома – н.

      Андрій витримав паузу і сказав:

      – Цугцванг.

      Дівчина прореагувала на почуте дивне слово стримано, заповнила порожні клітинки і прочитала останній пункт:

      – Необхідність вибору між двома можливостями.

      – Дилема, – спокійно повідомв хлопець.

      Господиня вписала і це слово, а Андрій запитав у неї:

      – То що, вже на всі запитання відповіли?

      – Ні-ні, – несподівано зауважила Надія.

      Андрій зі здивуванням повів бровами, а вона продовжила:

      – Ім'я юнака, який полюбляє дивні жарти. Зі шести літер. А – перша, й – остання.

      Із ледь помітною усмішкою Андрій поцікавився:

      – На мене натякаєш?

      – А хіба це не правда?

      Хлопець вирішив врешті задовольнити цікавість подруги і став пояснювати:

      – Дійсно, я знав відповіді. Але ця інформація не з газети.

      – А звідки?… – спробувала уточнити Надія.

      – Якщо прочитаєш публікацію кросворду до кінця, то дізнаєшся.

      Дівчина неохоче взяла у руки газету знову, глянула і зауважила:

      – Окрім повідомлення, хто надіслав цей кросворд, тут більше нічого немає.

      – І хто ж його надіслав?

      У квартирі на кілька секунд запанувала тиша, не порушував її навіть приймач. Надя прочитала три слова про себе. Тоді вирішила прочитати вголос:

      – Надіслав Андрій Вербицький.

      А ще за мить радісно вигукнула:

      – Не може бути!

      – Чому ж не може бути? Може. Ще й як може. І взагалі, чому ти так здивувалася. Я ж не зробив жодного відкриття, лише склав кросворд. У цьому немає нічого надзвичайного.

      – Все ж приємно. Твоє ім'я та прізвище надрукували у газеті… І слова які розумні використав у кросворді: дилема, теорема, гіпотеза, метаморфоза і той, як його?…

      – Цугцванг, – підказав хлопець.

      – Так-так, цугцванг… Ти – справжній ерудит. Не дарма ж я зібралася виходити за тебе заміж.

      Надя піднялася, підійшла до Вербицького, присіла у нього на колінах, обійняла його.

      – Надю, якщо поглянеш на мене по-новому, то зрозумієш, що досі недооцінювала, – Андрій намагався зміцнити позитивні враження щодо своєї особи у подруги. – От спробуй описати мене. Який я? Кого ти бачиш поряд зі собою? Тільки постався до цього відповідально.

      Дівчина пристала на пропозицію: заплющила очі, невдовзі відкрила їх, зазирнула у вічі юнакові і на якусь мить затримала погляд. Далі попросила його відкрити рот і сказати «а», запропонувала напружити біцепси – потрималася за них. Зійшла з колін і попросила напружити м'язи пресу. Потім Андрій на прохання Наді зробив так званий місток, кільканадцять разів виконав упор лежачи, а також поприсідав. Далі господиня перейшла до запитань. Поцікавилася, скільки буде три в квадраті, яке місто є столицею Італії, який звір зимує у барлозі. На осмислення отриманої інформації дівчині не знадобилося багато часу, тож невдовзі вона озвучила характеристику Андрія:

      – Юнак двадцяти трьох років, добре фізично розвинутий, хоча й не культурист, приємної зовнішності, хоча й не еталон краси. Що ще?…

      – Погляд який?

      – Погляд?… Погляд здебільшого привітний, іноді веселий… Може, достатньо?

      – Загалом,