Таргани. Ю Несбьо

я розумію, саме до вас автоматично переходять обов’язки посла у випадку його смерті.

      – Так, я – повірник у справах.

      – Коли буде призначено нового посла?

      – Гадаю, довго чекати не доведеться. Звичайно це займає місяць-два.

      – Вам не дуже подобається самій відповідати за все?

      Тоньє Віг криво посміхнулася.

      – Я не це мала на увазі. Фактично я вже була в ранзі повірника в справах цілих півроку, поки до нас не перевели Мольнеса. Я тільки хочу сказати, що сподіваюся на швидке рішення щодо призначення.

      – Виходить, ви розраховуєте на те, що самі станете послом.

      – Припустимо, – сказала вона, піднявши куточки рота. – Це було б цілком очікувано. Але боюся, ми можемо й не вгадати, що вирішить Міністерство закордонних справ Королівства Норвегія.

      У кабінет ковзнула тінь, і перед Харрі з’явилася чашка.

      – Ви п’єте чаа раун? – запитала фрекен Віг.

      – Не знаю.

      – Даруйте, – усміхнулася вона. – Я забула, що ви в нас новачок. Це таїландський чорний чай. Чи бачите, я практикую тут hіgh tea.[12] Хоча, якщо суворо дотримуватися англійської традиції, чай слід пити після другої години.

      Харрі подякував за частування, і коли наступної миті опустив очі, в його чашці вже було щось налите.

      – А я гадав, що ці традиції зникли разом із англійськими колонізаторами.

      – Таїланд ніколи не був колонією, – усміхнулася вона. – Ні англійською, ні французькою, на відміну від сусідніх країн. І тайці страшенно пишаються цим. Занадто пишаються, на мій погляд. Трохи англійського впливу ще нікому не нашкодило.

      Харрі дістав блокнот і запитав, чи не міг посол виявитися замішаним у якій-небудь афері.

      – Афері, інспекторе?

      Він коротко пояснив, що розуміє під аферою й що більше сімдесяти відсотків скоєних убивств пов’язано з тим, що жертва займалася чимсь незаконним.

      – Незаконним? Мольнес? – Вона захитала головою. – Він не такий… не був таким.

      – Ви не знаєте, чи були в нього вороги?

      – Навіть уявити таке не можу. Чому ви питаєте? А може, це ніяке не політичне вбивство?

      – У нас поки замало фактів, так що ми перевіряємо всі можливі версії.

      Фрекен Віг розповіла, що в понеділок, коли його вбили, Мольнес виїхав на зустріч відразу ж після обіду. Він не повідомив, на яку саме, але в цьому не було нічого незвичайного.

      – У нього із собою завжди був мобільний телефон, так що ми могли переговорити з ним, якщо виникали якісь справи.

      Харрі попросив дозволу оглянути кабінет посла. Фрекен Віг довелося провести його ще через двоє дверей, установлених «із метою безпеки», щоб нарешті відімкнути треті, котрі вели в потрібний кабінет. Там нічого не торкали, як і просив Харрі перед вильотом із Осло. Усюди безліч паперів, течок, сувенірів: вони громадилися на полицях, ними були обвішані стіни.

      Над стосом паперів висів портрет норвезької королівської пари: король і королева

12

Вечірній чай (англ.).