Твори для дітей Вибране. Дмитро Павличко

і скоїлась біда:

      Чудовий жовтий капелюх

      Приріс боровику до вух!

      Скупатись хоче гриб, але

      Купатися у шапці зле.

      Йому здається, що оса

      Його під шапкою куса!

      Нема рятунку! Хоч скоріш

      Ту шапку з вухами відріж!

      ЗАГАДКИ

1

      Що то за такий співець

      Посеред обори —

      На голові гребінець,

      А на ногах шпори?

      (півень)

2

      У зеленій суконці —

      На весняному сонці,

      В золотистому платті —

      При осіннім багатті,

      У білесенькій льолі —

      На засніженім полі.

      Так одягаюсь —

      Як називаюсь?

      (берізка)

З

      Без рук, без ніг,

      Без крил і без мотору —

      На землю ліг,

      А потім знявся вгору.

      (дим)

4

      Не літає, хоч має крила,

      Хліба не їсть, хоч робить на хліб.

      Слабне без вітру, а з вітром – сила,

      Працює невтомно по декілька діб.

      (вітряк)

      2011

      МУРАШКА

      Вилізла мурашка на лопух,

      Подивилась весело навкруг:

         – Скільки тут повітря і тепла,

      Я ж, дурненька, в бур’яні жила.

      Вилізла мурашка на ромен,

      Мовби крила виросли з рамен:

         – Що за диво – пелюстки в росі,

         – Як могла я жить на лопусі!

      Вилізла мурашка на таріль

      Соняха, що сяяв серед піль:

         – Боже, скільки золота й зерна!

         – Що ромен? Билиночка сумна!

      Вилізла мурашка на сосну,

      Глянула в далечину ясну:

         – Піді мною цілий світ лежить —

         – Як могла я на бадиллі жить!

      Над сосною чорна хмара йшла,

      Срібний дощик по землі тягла.

      А мурашка крикнула: – Зажди! —

      І взялась за ниточку води,

      Вилізла на хмару і лягла

      Біля сонця, горда, хоч мала.

         – Як могла я жити на сосні,

      Коли сонце впорівень мені!

      Розійшлася хмара дощова —

      Вниз летить мурашка ледь жива.

      Де вона – дарма питаєш ти,

      Вже її нікому не знайти!

      1967

      ПЛЕСО

      Люблю я заглядати в плесо,

      Очима досягати дна.

      Там щука блискає, мов лезо,

      І погляд мій перетина.

      Одначе я дивлюся знову:

      А що там глибше, що на дні?

      Діряву місяця підкову

      Я бачу в синій глибині.

      Це дивина: вода прозора,

      По дну застелена блакить,

      І щука – мов ракета скора,

      Яка до Місяця летить!..

      1975

      ЗАЄЦЬ

      Заєць має двоє вух.

      Як одним він рухає,

      Другим слухає вітрець,

      Що за полем дмухає.

      Одним вухом чує спів

      Миші під копицею,

      Другим чує, як іде

      Дядечко з рушницею.

      Так пасеться він собі

      Врунами зеленими,

      Так працює цілий