«Рожеві сиропи» – нова книжка Артема Чеха. Передусім, це однойменна повість, у якій автор познайомить своїх читачів із надзвичайними персонажами та їхніми феноменальними здібностями. На вас чекатимуть фантастичні пригоди, в які потрапляють герої книжки, подорожі в часі і просторі, чудернацькі винаходи та вічні питання честі, добра і справедливості. Також у цій книжці представлено кілька оповідань.
Цього разу Артем Чех описує долю молодого лікаря з периферії, якого переслідують всі ті невдачі, до яких схильні молоді люди. Спочатку він закохується в дівчину на ім'я Валя і не те, щоб зовсім вдало. Потім мучиться своєю нереалізованістю і тим, що його далеко не все влаштовує в теперішньому житті. І він переїжджає з провінції до столиці. Але як виявляється, тут теж не так-то й просто знайти своє місце під сонцем. Для того щоб довідатися, наскільки успішно проходить інтеграція молодого провінціала в доросле столичне життя – читайте роман «Сині двері зліва» переможця конкурсу «Молодіжний міський роман» 2007 року.
Валентин Терлецький народився 1975 року в Запоріжжі. В університеті здобув спеціальність філолога. Паралельно був актором, керівником шкільного ВІА, конферансьє, вчителем, бутлегером, головою кількох рок-клубів, постійним жителем андеґраунду. З 1997 року працює журналістом. У 1992 році заснував рок-гурт «Декаданс», лідером якого є донині. Пише тексти і музику, співає, грає на скрипці, гітарі, губній гармоніці і на всьому, що потрапить до рук. Автор двох поетичних книжок – «Ключі від сутінок» (2003) і «Небесний оркестр» (2007). У сучасній українській літературі відомий як критик. У вільний час обожнює мандрувати світом. Роман «Рок-н-рол, стакан, кохання» – це перша частина автобіографічної трилогії, яка ще знаходиться у стані написання. Рок-н-рол, любов, Бог, творчість, секс, алкоголь, дружба, андеґраунд, телебачення, поезія, роздуми над сенсом буття – все це складники неймовірно смачного і хмільного коктейлю життя, який герої цієї оповіді щодня намагаються випити одним великим ковтком. Хтось завжди отримує від нього кайф, а хтось з часом починає ним захлинатись. Автор невидимим скальпелем робить безжальний надріз тій епосі, що її тепер прийнято називати «гранж». З її вен бризкає коктейль життя. Головне – не втонути в ньому і водночас – вдосталь напитися.
Місце – пролетарське Запоріжжя, Другий Шевченківський мікрорайон. Час – кінець вісімдесятих, дивна суміш свободи й несвободи. Людина – його кличуть Павло, Паша, Пашок, або, як іноді каже найкращий друг Єгор, Павличко. Він чекає… Чекає, що його «життя на 140 рублів», які платять у художній майстерні заводу, колись зміниться. Але як це зробити, Пашок не знає. Місце, час і людина разом – герої роману «Кляса» Павла Вольвача, сильної і правдивої оповіді про життя індустріального міста. Це те, що варто читати…
Юрко Покальчук, прозаїк, поет, науковець, перекладач, лідер гурту «Вогні Великого Міста», культовий автор еротично-психологічних творів, а поза тим легендарний авантюрист і містик, знавець численних мов. Автор близько двадцяти книг, з яких в останні роки вийшли «Час прекрасний», «Шабля і стріла», «Таксі-блюз», «Окружна дорога». Право переступити кордон, порушити табу, за будь-яку ціну знайти істину за межами часу і простору, у незвичних пристрастях і коханнях, у складному переплетінні людських доль… Тут і циганські легенди і звичаї, і містичне родове прокляття, і густа еротика, і знаходження справжньої любові, і поцінування дружби, і визначення хто є хто – у такі емоційні хащі заводить читача нова книжка Юрка Покальчука.
Коли ти живеш, життя видається тобі дуже реальним, єдино реальним, а смерть – нереальною. Коли ти помираєш, твої переживання видаються тобі дуже реальними, а життя стає чимось нереальним. Насправді все це – різні види бардо. Бардо – це тибетське слово, котре можна перекласти як «проміжне місце» або «перехідний стан». Бар означає «між», а до – «місце» або «острів». Терміном «бардо» визначають послідовні стадії переживання процесу втілення і переродження. Стану бардо не існує поза нами. Його зміст – це наше переживання. Не думайте, що ви буваєте в бардо лише у якісь певні періоди. Весь всесвіт – сансара та нірвана – перебуває в бардо. Від самого моменту занурення в сон і до повного пробудження ми знаходимося на території бардо. Допоки ми у полоні прив’язаності до «я», ми в бардо.
Есть люди, которые рыбу не любят и никогда ее не едят. Они равнодушно пройдут мимо этой книги – она им просто не нужна. А вот тем, кто с уважением относится к блюдам из рыбы, мы настоятельно рекомендуем эту книгу приобрести. Ведь в ней содержится море полезной информации о том, как из свежепойманной (ну или из свежекупленной) рыбки сделать невероятно вкусные вещи, которые называются рыбными деликатесами. Ведь рыбу можно не только варить или жарить – ее можно коптить, вялить, солить, и все это в домашних условиях. Коптильню можно сделать и в подсобном помещении, и на чердаке, и даже на кухонной плите. Попробуйте – у вас непременно выйдет. Порадуйте себя и близких вкусной рыбкой!
Когда заходишь в продуктовый магазин – глаза разбегаются от разнообразия выложенных на прилавке мясных изделий. Тут и всевозможные колбаски, и балыки, и копченые куры, и окорока… Словом, бери все, что пожелаешь. Но… Давайте говорить честно; вы всегда можете быть уверены в том, что предлагаемая продукция и свежая, и приготовлена без добавления всяких-разных ненужностей? То-то и оно. Так что же – отказывать себе в удовольствии полакомиться мясными деликатесами? Ни в коем случае! Просто чтобы до конца быть уверенным в том, что это будет не только вкусно, но и безопасно, приготовьте их самостоятельно. И поможет вам эта книга. В ней не только подробно расписан процесс приготовления копченых и вяленых изделий, но и дается описание разных видов коптилен. Так что смелее – и результат превзойдет ваши ожидания.
Большинство современников свидетельствовали: Скоропадский был «не готов к управлению государством», «…окружен подхалимами и нередко ничтожными людьми, он привык к этой атмосфере и не обращал внимания на ее исключительную неуместность в пережитый трудный момент». «Мягкий до бесхарактерности, доброжелательный до легкомыслия» – так характеризовали гетмана близко знавшие его люди. Троцкий называл Скоропадского украинским Бонапартом, Деникин – вторым Мазепой. Оценивать Скоропадского можно и как «злодея», и как «праведника», но именно своей неоднозначностью он и интересен.
К Кучме и его деятельности относятся и будут относиться по-разному, но факт остается фактом: десять лет правления Леонида Кучмы – это целая эпоха в жизни Украины, эпоха, охватывающая две трети истории страны, эпоха, когда Украина, по словам Дмитрия Табачника, «из государства де-юре превратилась в державу де-факто». При Кучме страну сотрясали громкие политические скандалы и акции протеста. Но при этом Кучма остается одним из немногих лидеров стран СНГ, который не только был демократическим путем избран и переизбран на свой пост, но и не стал любой ценой цепляться за власть, готовя себе «наследника».