Поезія «Задивляюсь у твої зіниці» Василя Симоненка – це вилита у рядки щира любов до України і філософські роздуми над людською індивідуальністю. Ліричний герой стверджує свої життєві пріоритети: патріотизм, чесність і гідність.
Твір Василя Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон» можна схарактеризувати як віршовану казкову феєрію. Веселий, жартівливий тон вірша, суміжне римування роблять його надзвичайно легким для сприйняття і запам’ятовування. Промовисті імена та назви інтригують, а дотепний гумор – приємно розважить юних читачів. Твір вивчаєтьсґя у шкільній програмі з української літератури.
Василь Симоненко (1935–1963) – український поет-шістдесятник і журналіст – пішов із життя у неповних 28 років. Лише одна книжка була видана за життя поета. Але вже тоді набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х pоків. Провідною темою його творчості є любов до України, її безталанного народу (i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй). Тільки в незалежній Україні вiршi поета були надруковані у повному обсязі та без цензурних втручань. У 1995 році Василю Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка. До цієї книжки включено поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») та після смерті поета: вірші, поеми, сонети, балади, казки, байки, а також окремі новели. Усі вони пережили випробування часом і є актуальними й сьогодні.