Іван Франко
Список книг автора Іван ФранкоСойчине крило
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856–1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. Сюжети для своїх творів він черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел світової культури. Нерідко письменника називають титаном праці, «золотим мостом» між українською і світовою літературами. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драматичних творів, перекладав з 14 мов шедеври світових класиків. Його проза складає понад 100 оповідань, новел, 10 повістей, романів. До цієї книжки увійшли збірка байок «Коли ще звірі говорили», оповідання Івана Франка «Сойчине крило», «Борис Граб» та інші, що передбачені програмою середньої школи, включаючи твори для позакласного читання.
Відрубність Галичини
До вибраної публіцистики та есеїстики І вана Франка увійшли як добре відомі, так і заборонені в радянський час твори, а також ті, що були спотворені цензурою. Есеї були вибрані за їхньою актуальністю у наш час та за сьогоднішніми запитами читачів. Нікого не залишать байдужими статті Каменяра про проблемні стосунки українців з поляками і росіянами, бо ці теми є пекучими й зараз. Стаття «І ми в Європі» показує нам, як грубо і тотально мадяризували угорці закарпатське населення, як замикали школи, переіначували географічні назви, затираючи будь-який слід по українцях. З цікавістю читач довідається про всі підступи москвофільства, фінансованого Москвою. Адже це теж сьогодні, в час війни, є актуальною проблемою. Поруч з цими архіважливими статтями поміщено й розділ, присвячений народним віруванням.
Україна самостійна
До вибраної публіцистики та есеїстики Івана Франка увійшли як добре відомі, так і заборонені в радянський час твори («Що таке поступ?», «Ukraina irredenta» та інші), а також ті, що були спотворені цензурою. Есеї були вибрані за їхньою актуальністю у наш час та за сьогоднішніми запитами читачів. Важливим є розділ, де Іван Франко одним із перших ставить за мету здобуття Україною незалежності, розглядаючи працю Ю. Бачинського «Ukraina irredenta», тобто «Україна уярмлена». В інших статтях він дотепно і ґрунтовно розбиває усі марксистські міфи, доводить вторинність і плагіат марксівських теорій. Цікавими будуть для читача статті з описами шляхетських переверзій, їхніх любовних пригод, а також стаття про короля балагулів – Антіна Шашкевича, відчайдушного гульвіси й авантурника.
Ворони і сови
Більшість творів, написаних Франком для дітей, становлять казки. Письменник часто використовував у них сюжети, взяті з народної творчості різних країн світу. Франка особливо цікавила в казках їх моральна спрямованість, ідейний зміст, співзвучність з тими проблемами й справами, якими жило тоді суспільство. Використані Франком сюжети набирали глибоко актуального значення, відзначалися яскравим національним колоритом, набували виразної виховної спрямованості. Франко надавав казковому жанру особливого значення у вихованні дитини. Франка особливо цікавила в казках їх моральна спрямованість, ідейний зміст, співзвучність з тими проблемами й справами, якими жило тоді суспільство. Іван Франко вважав, що спочатку доцільно знайомити дітей з людськими взаєминами саме через казкові форми, бо гола правда життя може бути болючою для них.
Коли ще звірі говорили (Збірка)
Збірка казок Івана Франка під назвою "Коли ще звірі говорили” перший раз вийшла ще у 1899 р., друге видання з'явилось у 1903 році. До цієї збірки Франко додає передмову, в якій писав: „Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро… Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 років, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи.” У казках Івана Яковича Франка під образами тварин висміюються люди з їх недоліками: жадібністю, невдячністю, жорстокістю і нечемністю, хитрощами і лінощами. У казках тварини з цими рисами характеру завжди покарані. Працьовитий Осел, мудрий Їжак, слабкий Заєць завжди перемагають сильних і хитрих Лева, Вовка, Ведмедя. Їжак – неборак покарав хитру Лисичку за її підступність, а Добрий та розумний Дрозд знайшов вихід із загрозливого становища та провчив Лисицю. У казках висміюється зло, заздрість, грубощі, невихованість і тупість. Малі пташки Королики не дозволили Ведмедю ображати їх гідність, примусити його просити пробачення , добродушний Журавель провчив хитромудру куму Лисичку її ж методом. У народі ніколи не цінують людей, які живуть хитрощами, обманом, за чужий рахунок. Як би не маскував свою підступність, а правда завжди стане відомою, і тоді шахраю не поздоровиться. Також слухайте казки ОСЕЛ І ЛЕВ, ЛИСИЧКА І РАК, ЯК ЛИСИЦЯ САМА СЕБЕ ПЕРЕХИТРИЛА, ЗАЄЦЬ ТА ЇЖАК, ВОВК-СТАРШИНА, ЛИС І ДРОЗД, ЗАЄЦЬ І ВЕДМІДЬ, ВОРОНА І ГАДЮКА, КОРОЛИК І ВЕДМІДЬ, ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ, ЛИСИЧКА-КУМА, ВІЙНА МІЖ ПСОМ І ВОВКОМ, ТРИ МІХИ ХИТРОЩІВ, МУРКО І БУРКО, ФАРБОВАНИЙ ЛИС, ЯК СИНИЦЯ ХОТІЛА МОРЕ СПАЛИТИ
Захар Беркут
«Захар Беркут» Івана Франка – це історична повість, в якій описуються події 1241 р., коли жителі українських Карпат боролися проти монголо-татарської навали. Автор зображує вояків мужніми і безстрашними: Захар Беркут, який стоїть на чолі громади села Тухля, його син Максим ризикують життям, а дочка боярина Мирослава покидає зрадливого батька, аби стати на шлях правди. На тлі історичних подій також вимальовується романтична лінія – кохання Максима і Мирослави, яких доля врешті привела до шлюбу. Лише у єдності і згуртованості можна досягти перемоги – така основна думка повісті Івана Франка «Захар Беркут».
Фарбований лис
«Фарбований лис» – літературна казка Івана Франка, яка відзначається динамічністю сюжету, живим гумором і глибиною ідеї. Головним героєм є хитрий лис Микита, який усього в житті досягав обманом. Навіть потрапивши у діжку з блакитною фарбою під час втечі від собак, він зміг обдурити всіх звірів, прикинувшись чудернацьким синім царем. Але рано чи пізно усе таємне стає явним, а обман розкривається. Автор наголошує на тому, що брехнею у світі не проживеш – вона лише погубить.
Украдене щастя (збірник)
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856—1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. Сюжети для своїх творів він черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел світової культури. Нерідко письменника називають титаном праці. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків: Гомера, Данте, Шекспіра, Ґете, Золя, Пушкіна, Лермонтова, Міцкевича, Яна Неруди та інших. Його проза охоплює понад 100 оповідань, новел, 10 романів і повістей. До цієї збірки ввійшли вірші та поеми Івана Франка, соціально-психологічна повість «Перехресні стежки», славнозвісна драма «Украдене щастя».
Захар Беркут
Іван Франко (1856–1916) – незаперечний класик української літератури. Всебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком, перекладачем, видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури, і, як не дивно, своєї актуальності вони не втратили. Повість «Захар Беркут» – це найвідоміший художній твір Івана Франка на історичну тему. Відтворюючи історичне минуле, боротьбу жителів місцевості Тухля проти монголо-татар, письменник переплітає художню вигадку та народну творчість, беручи за основу широко відому в Галичинi i в Закарпаттi легенду про те, як тухольська громада весною 1241 року затопила монгольське військо. І як би там не було, але сьогодні ця повість сприймається напрочуд сучасно, коли йдеться про визволення нашої рідної землі від загарбників.
Перехресні стежки. Лірика (збірник)
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. у селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. Його батько помер, коли Франкові було лише близько одинадцяти років, а невдовзі хлопець втратив і матір. Незважаючи на це, Іван Франко здобув освіту у сільській школі, потім у гімназії, яку закінчив 1875 року. Восени 1875 р. Франко вступає на філософський факультет Львівського університету. Юнак стає активним працівником студентського «Академічного гуртка» та його органу «Друг»: вміщує поезії, переклади, друкує першу велику повість «Петрії і Довбущуки»…