Самая обычная история. Заснул где-то, после бурного застолья, и проснулся – неизвестно где. Одна неувязка – вокруг не только места незнакомые, но и времена как бы не средневековые. Ну, да ладно. Везде люди живут. Разберемся… Похмелиться бы только для начала… И чтобы этот несносный дворецкий хоть на пять минут отстал со свои высочеством… «Пора на кладбище, пора на кладбище…» Тебе, судя по цвету бакенбард, давно пора, а мне всего-то двадцать два. Успею. Кваску лучше подай, образина…
Продолжения приключений диверсионно-разведывательной группы «Призрак» в немецком тылу. Первая часть – Операция «Прикрытие».
«Наше дело правое, враг будет разбит, победа будет за нами» (с)Приключения диверсионно-разведывательной группы «Призрак» во вражеском тылу. И не только в нашей реальности… Параллельные миры существуют. Это факт.Фантастики здесь почти нет, всего лишь «трудовые» будни фронтовой разведки.
Життя – що калейдоскоп. Був Петро звичайним студентом політехніки – став козацьким новиком. Жив у третьому тисячолітті – а опинився у середині сімнадцятого століття. Здавалося б, куди більше? Так ні, пустотливій долі і цього виявилося замало. Не встиг Петро звикнутися з привільним життям, як потрапив у неволю. Ще й найгіршу з усіх можливих, бо полонили його харцизи. Розбійники, що не шанують ні Христа, ні Аллаха, а людське життя для них не дорожче за ціну на невільницькому ринку. Що буде далі, чи вдасться йому врятуватися і дістатися на Січ? Куди подівся Полупуд? Що везе туркам розбійницький байдак? Про це та інші події читайте у романі Олега Говди «Пливе човен – води повен», другій книзі циклу «Дике поле».
Добре вигадав чорт Босоркун. Якщо не вдається отримати реліквію хитрощами чи силою, то чому би не спробувати обміняти її на щось інше? А чим найдужче дорожить козак, опріч віри та волі? Звісно ж – життям коханої. Одного не врахував біс: не сам Тарас на світі, має вірних товаришів. І ті зроблять усе, аби чортячим планам не судилося здійснитися. Та й старий Куниця не сидить на місці… і вже потайки на Січ дістався. А там своє вирує, запорожці в похід лаштуються. Куди йти? На Москву чи в Крим? Тільки від новообраного кошового залежить. І від його порадника, котрому не аби хто – сам Сатана дружбу пропонує… Про ці та інші пригоди читайте в третій книзі циклу «Тричі не вмирати» «Побратими. Роздоріжжя».
Не ждав і не гадав Тарас, що стане відьмаком-характерником. А разом з отриманою силою звалиться на нього ціла гора клопотів. Бо опиниться козак не поміж двох вогнів, а в самісінькому вирі. Єзуїти Лойоли, бусурмани, таємна служба Івана Грозного… ба навіть сам Сатана – усі хочуть отримати від Тараса якусь чудодійну реліквію. А він ні сном ні духом… Може, батько знає. Але той уже півроку як загинув чи пропав безвісти. От і роби, що хочеш. Вірніше – що можеш. Аби вислизнути з пастки, залишитися живим і таємницю розгадати. Про все це та ще багато іншого читачі дізнаються з першої книжки циклу «Тричі не вмирати» «Спадок».
Хотіли допомогти, а вийшло, як завжди… Не передав би архістратиг Михаїл козакам свій стяг, може, й Сатана не послав би на землю чорта Босоркуна, щоб реліквію ту здобути. Але не так легко у запорожців відібрати те, що їм самим треба. Отож така веремія затіялася, що вже й не зрозуміти, хто за ким женеться і від кого тікає. І з кожним днем та вервиця лише більшає. Молодий козак-характерник, чарівник-недоучка, перевертень з таємного розшуку Івана IV, татарська шаманка… Ну, і звичайно ж, чорт Босоркун… Кому пощастить, хто першим знайде Тимофія Куницю і штандарт архістратига, якщо старий козак наче крізь землю провалився? Про все це та ще багато іншого читачі дізнаються з другої книжки циклу «Тричі не вмирати» «Наречена».
Олег Говда (нар. 1964 р.) закінчив Львівський політехнічний інститут, хімік. Живє у місті Южному Одеської області. Друкується з 1987 року, деякі з його творів перекладені іншими мовами. Автор пригодницько-фантастичних оповідань, новел і більше півтора десятка романів, один з яких – «Кінь Перуна» – став переможцем Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2001). Олег Говда також є лауреатом конкурсу «Гоголь-фентезі 2010». Вважає, що головне в літературі – цікаві пригоди героїв, а містика, фентезі чи фантастика – усе це лише приправи до основної страви. Дія роману «Кінь Перуна» відбувається в 1241 році, під час нападу монголів Батия-хана на Русь і зокрема – на Галич. Але це не переказ відомих подій: автор не обмежується історичними особами, а виводить на сцену фантастичних персонажів – вовкулаків, домовика, відьму, Давніх Богів. Нежить і нечисть з давніх-давен живуть поруч з людьми і допомагають або шкодять їм. Ну а боги, як їм і належить, змагаються за володіння світом і людськими душами. Не цураючись нічого. А ще фабула роману оригінально переплітається з повістю Івана Франка «Захар Беркут», бо одним із персонажів є не хто інший, як Захар. Молодий парубок, що подався за наукою в скит, але зустрів у дорозі богиню Морену і… став її учнем.
На что готова девушка, чтобы не вылететь из университета? Да на все, что угодно. Даже принять приглашение от замдекана, провести выходные у него на даче. Вот только в загородном доме Женю ждало нечто иное, чем все подумали. Ее попросили погрузиться в виртуальный мир, чтобы спасти другого игрока. Взамен пообещав решить вопрос с задолженностями. Так началась история попадания нашей современницы в мир рыцарей, варваров, пиратов и разбойников. Черной магии и святой инквизиции. Полная приключений и опасностей. В режиме «фултайм»! Реального времени и полного присутствия.
Продолжение приключений Тараса Куницы и его товарищей. Вторая книга из цикла «Проклятое наследство». Хотели помочь, а получилось как всегда… Не передал бы архистратиг Михаил казакам свое знамя, может, и Сатана не послал бы на землю черта рангом поменьше, чтобы реликвию ту найти и отобрать. Вот только не так просто у запорожцев отнять то, что им самим надо.