Десь далеко на обрії, за широкими ланами, сховалося невеличке село під назвою Чугуєвка. На краю села, біля ставу, стояла самотня хата діда Храпа. Дід жив не сам, а з бабою Храпунькою, собакою Гавкунькою та кішкою Мявкунькою.
Десь далеко на обрії, за широкими ланами, сховалося невеличке село під назвою Чугуєвка. На краю села, біля ставу, стояла самотня хата діда Храпа. Дід жив не сам, а з бабою Храпунькою, собакою Гавкунькою та кішкою Мявкунькою.
У Страшлянді жили не зовсім звичайні істоти – Страшаки. На перший погляд, вони могли здатися трохи лякаючими: у когось з них були не миті довгі вуха, в когось – криві носи, що вічно шморгають, а хтось і зовсім носив в'язаний светр з лякаючими візерунками на виворот. Але все це було лише для вигляду! Страшаки були найдобрішими і найвеселішими створіннями в усьому світі. Обличчя було яскравого жовтого коляру.