Останній поет Середньовіччя і перший поет Нового часу, Данте Аліг’єрі (1265–1321) відомий в усьому світі як автор неперевершеної «Божественної комедії» (1308–1321). «Нове життя» («Vita Nuova») – збірка ранньої лірики поета, яка вперше була опублікована лише 1576 року, за копіями оригінального рукопису. «Перлина Дантової юності» (за висловом І. Драча), збірка знаменувала новий період його життя, оновленого коханням до Беатріче, і стала найславетнішою в світі історією кохання поета до жінки – історією, яка вже багато століть поспіль зачаровує читачів щирістю почуттів і глибоким ліризмом.
Серед пам’яток світової літератури геніальна «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі (1265—1321) посідає одне з чільних місць. У своєму найграндіознішому витворі в символічно-алегоричній формі поет зобразив драматичну долю людської душі: її загибель у пеклі, переродження в чистилищі, тріумф у раю. Поема Данте є найзначнішим явищем Високого середньовіччя і певною мірою передвістям культури Відродження.
«Сонети» Данте Аліг’єрі – добірка, яка включає найкращі зразки любовної лірики автора***. Ліричний герой цих творів оспівує красу своєї коханої, підкреслюючи чарівну силу любові, яка перемагає смерть. Переклад поезій був здійснений видатним українським митцем Дмитром Павличком.