Століття

Епоха невинності

Едіт Вортон

«Епоха невинності» – найзнаменитіший з романів видатної американської письменниці Едіт Вортон (1862–1937), який по праву вважають шедевром. Дія роману розвивається в 70-х роках ХІХ століття, а його персонажі належать до верхівки американського суспільства того часу – манірної, глибоко традиційної, глухої до нових віянь. Не дивно, що головні герої неминуче опиняються в конфлікті зі своїм оточенням і змушені робити нелегкий вибір. Чудовий сюжет, відточена письменницька майстерність, проникливі та психологічно достовірні образи героїв – усе це принесло Едіт Вортон Пулітцерівську премію 1921 року, вперше в історії присуджену жінці. Популярність «Епохи невинності» і сьогодні воістину величезна – цьому сприяла блискуча екранізація, здійснена 1993 року режисером Мартіном Скорсезе з Мішель Пфайффер і Вайноною Райдер у головних ролях.

Три заручники

Джон Бакен

Найкращий спосіб заховати викрадену людину – позбавити її пам’яті й надати їй відносної волі. Практично неможливо розшукати таких людей, навіть якщо вони були помітними в суспільстві фігурами. Разом із втратою пам’яті зникають сталі зовнішні ознаки, які надають можливості для впізнання, а заодно змінюється й зовнішність. Лорд або парламентарій можуть перетворитися на докера, палубного матроса чи волоцюгу, що вештається під одним із лондонських мостів. Головний герой – таємний агент, шпигун і майже супермен, відійшов від справ і нарешті влаштувався з коханою в далекому селі. І ось одного разу його знаходять – ні, не месники, кредитори чи наймані вбивці, а всього лише прохачі. З одним-єдиним проханням: допомогти визволити з рук злодіїв, бандитів чи взагалі вселенського зла заручників.