Громадянин. Сергій Залевський

досить сучасної нейромережі дозволила йому досить швидко вивчити нові знання, для того, щоб отримати можливість працювати з інопланетними пристроями і устаткуванням. Працювати йому вимагалося для того, щоб викупитися з рабства – сіролиці хазяї переслідували мету отримання високих прибутків, які повинен був їм забезпечити землянин. Впродовж свого нового життя, наш герой невпинно підвищував свої професійні знання, справедливо вважаючи, що він зможе знайти у цьому світі свою нішу.

      Познайомився з красивою дівчиною на ім'я Марта – теж їх числа спійманих рабів із Землі – з нею він швидко зійшовся і вони стали разом мешкати в каюті хлопця. Щасливий випадок приніс йому безцінний подарунок – можливість вирватися з рабства у вільні світи Співдружності. Проте перед самою втечею його спіткає жорстока втрата – загибель улюбленої дівчини від рук п'яних насильників. У нападі сказу і відчаю він вбиває насильників, проте кохану вже не повернути. Поховавши свою дівчину у безкрайньому космосі, наш герой покидає цю зоряну систему і спрямовується в довгий поодинокий політ до нового життя.

(Першу частину пригод Макса Шнітке читайте в книзі «Технолог».)

      Глава 1

      – Бос, через п'ять хвилин вихід із стрибка – повідомлення корабельного ШМ вивело пілота із стану напівдрімоти.

      – Зрозумів, Болт – відповів він ШМ, влаштовуючись в ложементі – активний щит на 100 % потужності на передню півсферу.

      – Вихід через 10, 9,…3, 2, 1 – невеликий кораблик, оповитий веселковим пухирем, з'явився в порожньому космосі, як би нізвідки, і слідом за ним пропало дзеркало порталу гіперпереходу.

      – Система 66-15Г-108Ф – відрапортував бортовий мозок – штатний вихід в зоні планетарної маси газового гіганта.

      Пілот проглянув інформацію про систему, яка знаходилася в трьох добах польоту в підпросторі від тієї, де він провів останні декілька місяців «просунутим» рабом на збагачувальній фабриці. Місцеве світило – блакитний гігант, шість мертвих і безатмосферних планет, з яких дві – газові гіганти. Ось в зоні останнього з них і вискочив із стрибка його «Белз» – військовий шахтарський кораблик подвійного призначення – він його викрав у рабовласників, прихопивши ще випадково трохи цінної сировини, яку збирався продати по прильоту на місце. Цим місцем наш герой вибрав одну з вільних систем Торгового Союзу Брилар – одного з держав-засновників Співдружності.

      Нічого цікавого в цій частині простору не було, тому подивившись трохи на місцеве світило, він віддав наказ на наступний стрибок:

      – Болт, розгін в систему 32-12Г-108Ф.

      – Виконую, пілот.

      Так само, як і вперше, переобтяжене суденце довго розганялося, поки не набрало необхідну кількість енергії для стрибка, пропавши потім із звичайного космосу.

      Макс задумливо лежав на ліжку у своїй каюті, розташованій відразу за перегородкою рубки і підводив сумні підсумки останніх днів: майже усі три доби гіперпереходу він намагався забути про свою втрату. Але як тільки йому згадувалася Марта, у нього пропадав інтерес до життя – він припиняв харчуватися, ігнорував тренажер – та він навіть заснути нормально не міг в такому стані, не кажучи вже про які-небудь дії з кораблем. Хвала Древнім, що в процесі стрибка усім управляв бортовий ШМ – тільки тому з кораблем нічого не сталося. І тільки в останнє занурення в сон йому вдалося нормально виспатися – вочевидь, серце чоловіка трохи відійшло від шоку втрати, і він став повертатися в нормальний свій стан.

      – Як жорстко доля вирішила повернути хід мого життя – врізала в найвідчутніше місце, не залишивши жодного шансу. Здавалося, що знайшов, нарешті свою половинку, і тут бац! – один на мільйони кілометрів навкруги. Тепер знову все потрібно розпочинати з нуля – залишається тільки сподіватися, що в ТС Брилар мешкають люди, які близькі мені за способом мислення і нормами моралі – такого плану думки повільно текли у свідомості збіглого раба. Трохи прислухався до себе – до його здивування, уперше за останні декілька діб відчув щось, що нагадує апетит – починаю повертатися до повноцінного життя. Злегка повороживши над харчовим синтезатором, поїв. Але внутрішні відчуття організму вимагали від нього ще чогось бадьорішого, проте, в його агрегаті «Наві-11» алкоголь був відсутній, як явище.

      Тому вирішив застосувати по відношенню до себе шокову терапію. Під цим терміном пілот розумів зайняття на своєму біговому тренажері – хороший струс організму, захопленого нудьгою. Тривалий біг почав робити свою справу – силові навантаження завжди вибивали дурню з мізків, до того ж, він вибрав режим бігу по узбережжю моря – добре відтворена голограма морського пляжу плюс простенький агрегат – кліматизатор. Усе це, разом узяте, налаштовувало людину на тренажері на позитивний настрій.

      – Який зручний пристрій – думав наш герой, намотуючи віртуальні кілометри – пара голопроекторів, простенький вентилятор з ароматизатором повітря, і на виході отримуємо відмінний біговий тренажер, на якому приємно займатися спортом. Такі апарати могли б вже і на Землі робити – нічого складного тут немає – продовжував роздумувати бігун.

      Але усе хороше рано чи пізно закінчується, і розпалений