П’ята книга серії «Проект “Україна”: Архітектори, виконроби, робітники» містить унікальні для україномовного середовища тексти з історії і ритуалів «вільних каменярів». Автор першого тексту – Андрій Красножон – історик, археолог, дослідник середньовічної фортифікації Північно-Західного Причорномор’я, а також неперевершений знавець Одеси. Андрій Красножон розкриває масонство як професійний археолог – шар за шаром, крок за кроком, без захоплених містичних інтерпретацій. Як справжній історик він з’ясовує як, хто, коли та головне – навіщо винайшов масонський ритуал у тому вигляді, в якому він, за словами історика, існує до сьогодні. У другій частині Костянтин Скопцов, блискучий мистець, пропонує своє бачення містерій всіх ступенів Стародавнього та Прийнятого Шотландського Обряду. Автор розглядає символіку 33-х градусів СПШУ в їх первозданній чистоті через призму стародавніх філософських течій – кабали, алхімії, окремих сакральних текстів античності та середньовіччя.
У збірнику здійснено коментовану археографічну публікацію історичних документів та матеріалів, які стосуються козацького повстання 1630 року під керівництвом Тараса Федоровича та Антона Бута, найуспішнішого до Хмельниччини збройного виступу Війська Запорозького проти Речі Посполитої. До видання увійшли різноманітні джерела: акти, кореспонденція, свідчення очевидців, матеріали сеймиків та сейму Речі Посполитої, літописні згадки, присвячені цьому козацькому виступові, та інші матеріали. Особливу цінність має корпус джерел, нововиявлених в українських та польських архівосховищах, які друкуються вперше. Отримана з них інформація дає змогу дослідити повстання 1630 року, донедавна маловивчене в українській історіографії, набагато прискіпливіше, повнокровніше, заодно переосмислити окремі його аспекти (як-от, керівництво повстанців, стратегію сторін тощо), тим самим розвіяти деякі заскорузлі міфи про цю важливу подію нашої минувшини. Разом із перекладами документів сучасною українською мовою подано також їх оригінальні тексти. Для науковців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться історією України загалом і її козацькою добою зокрема.
Українці різних національностей та віросповідань дали світові безліч діячів, імена яких вписані до духовних, інтелектуальних, військових, спортивних, промислових, мистецьких та інших Пантеонів різних держав. Ці люди, розсіяні долею до різних частин нашої Отчизни, лише упродовж останніх трьох століть створили умови для всебічного розвитку народу. Вони надали впізнаваних рис українським містам: заснували університети, школи, театри, фінансові установи. Фактично, «канонізували» українську мову серед інтелектуалів: переклали Святе Письмо, почали писати художні твори народною мовою, робити наукові розвідки. Крім того, стали піонерами у розвитку інфраструктури: шляхи, залізничні станції, порти, якими й досі послуговуємося, – заслуга саме цих «божевільних».
Українці різних національностей та віросповідань дали світові безліч діячів, імена яких вписані до духовних, інтелектуальних, військових, спортивних, промислових, мистецьких та інших Пантеонів різних держав. Ці люди, розсіяні долею до різних частин нашої Отчизни, лише упродовж останніх трьох століть створили умови для всебічного розвитку народу. Вони надали впізнаваних рис українським містам: заснували університети, школи, театри, фінансові установи. Фактично, «канонізували» українську мову серед інтелектуалів: переклали Святе Письмо, почали писати художні твори народною мовою, робити наукові розвідки. Крім того, стали піонерами у розвитку інфраструктури: шляхи, залізничні станції, порти, якими й досі послуговуємося, – заслуга саме цих «божевільних».
У новій книжці заслуженого журналіста України, доктора історичних наук Данила Яневського продовжується розповідь про події, що відбувалися на території сучасної України після її окупації Російською імперією та монархією Габсбургів у 1781–1914 роках. В основу цієї розповіді покладені узагальнені висновки білоруських, литовських, польських та українських науковців, які показали, що уніфікаційна політика російських окупантів була спрямована на знищення культурної, національної, релігійної, мовної ідентичності окупованих народів, тоді як на землях, які опинилися під австрійською владою, відбувався соціальний, економічний, політичний, культурний розвиток населення. Але завжди були вільні та небайдужі люди, які у різні часи намагалися зробити Україну «ідеальною» правовою державою для всіх народів, що її населяли.
У новій книжці телеведучого, журналіста Hromadske.TV, доктора історичних наук Данила Яневського розповідається про те, що відбувалося на землі, яка зараз називається Україною, починаючи з середини Х ст. до об’єднання 1386 року Королівства Польського та Великого князівства Литовського (до складу якого входила сучасна Правобережна Україна), а потім – до ліквідації полкової системи Гетьманщини та утворення 1781 року Київського намісництва, яке охоплювало всю територію сучасної України від Дніпра до Збруча. У книжці автор висловлює свій власний погляд на історію України і підкреслює, що історія Русі/України – це складова історії країн Центральної та Східної Європи.
Ця книга – роздуми істориків Львова, Івано-Франківська, Рівного, Луцька про суспільно-політичне й культурно-освітнє життя Галичини і Волині між двома світовими війнами, під польською займанщиною, в часи українсько-польських протистоянь – від війни 1918–1919 років до Волинської трагедії 1943-го, в ході яких гинули як поляки, так і українці. Основним напрямом національної політики Другої Речі Посполитої стало забезпечення територіальної цілісності відродженої держави з кордоном по Збручу. Варшава організовувала репресії проти націоналістичних сил, а також прагнула перевести на рейки угодовства легальні українські політичні сили. Влада не лише надавала переваги полонофільським угрупованням, але й штучно формувала прихильну до Польщі національну свідомість серед бойків, лемків, гуцулів, поліщуків, а через систему освіти та культури намагалася реалізувати політику національної чи державної асиміляції. У зв’язку з цим українські громадські діячі, Греко-католицька церква змушені були cтворити недержавні школи, культурні та наукові товариства, кооперативи, які підтримували населення матеріально і духовно.
Українці різних національностей та віросповідань дали світові безліч діячів, імена яких вписані до духовних, інтелектуальних, військових, спортивних, промислових, мистецьких та інших Пантеонів різних держав. Ці люди, розсіяні долею до різних частин нашої Отчизни, лише упродовж останніх трьох століть створили умови для всебічного розвитку народу. Вони надали впізнаваних рис українським містам: заснували університети, школи, театри, фінансові установи. Фактично, «канонізували» українську мову серед інтелектуалів: переклали Святе Письмо, почали писати художні твори народною мовою, робити наукові розвідки. Крім того, стали піонерами у розвитку інфраструктури: шляхи, залізничні станції, порти, якими й досі послуговуємося, – заслуга саме цих «божевільних». «Проект „Україна“: архітектори, виконроби, робітники», перший том якого ви тримаєте в руках, – перша спроба показати у країнському загалові велич, різнобарв’я та різноманітність реальних, живих творців просторів, у яких ми живемо. Просторів для вільних людей і відповідальних громадян тієї України, про яку ми мріємо, д ля якої працюємо, задля якої кращі сини та дочки нашого народу – без огляду на свою національність та віросповідання – віддають своє життя у кривавій війні проти неуцтва, пихатості та рабства, що третє століття поспіль намагається знищити наш безсмертний народ.
Ким насправді були літописні поляни? Хто автор «Слова о полку Ігоревім»? Куди поділися хозари і звідки взялися козаки? Чи можна було уникнути татаро-монгольського ярма? Чи мала шанси Україна стати державою за Богдана Хмельницького і Михайла Грушевського? Про все це – і не тільки – докладно і захоплююче розповідає історик, журналіст, письменник Віктор Авдєєнко, висуваючи часом зовсім несподівані версії історичних фактів.
Дослідження доктора історичних наук, журналіста, телеведучого Данила Яневського – для тих українців, які мають бажання дізнатися, чим було проголошення Акта відновлення Української держави: звитяжним вчинком українських патріотів, інтригою німецьких спецслужб чи частиною детально продуманого плану націоналістів. Проаналізувавши відомі на сьогодні документальні публікації, спеціальні дослідження, архівні матеріали фондів Українського Національного Музею (Чикаго) та Наукового Товариства імені Т. Шевченка (Нью-Йорк), автор малює альтернативну до існуючої картину створення Організації українських націоналістів, її ролі та місця в історії передвоєнної Європи, з'ясовує її чисельність, відновлює імена реальних керівників та натхненників, творців та погребенників ОУН, форми їхньої «співпраці» зі спецслужбами різних країн, джерела фінансування. У центрі документального розслідування – питання про легітимність Акта 30 червня 1941 p., обставини його народження та проголошення, політичний вплив на український національний рух за умов німецької окупації.