Зайва ланка. Владимир Михановский

автоматизації, – сказав інженер. – Не будемо забігати наперед. Етап другий. Та сама вулиця і та сама спекота. Тебе мучить спрага. Ти підходиш… Ні, не до привітної продавщиці, а до автомата, кидаєш монету у відповідну щілину – і бери свій напій. Як бачиш, тут уже наявна автоматизація, щоправда у зародковому стані.

      – Непоганий етап, – сказав лікар.

      – Та йому притаманна суттєва вада.

      – Яка?

      – Тут не обійдешся без людини. Вона – невід’ємна ланка, – пояснив Маккензі.