Любов і ненависть. Вибране. Дмитро Павличко

ти гарувала гірко

      Від темноти до темноти,

      Щоб нас, малесеньких семірко,

      Нагодувати й одягти.

      У хаті рідко бачив хліб я,

      А в школі били по руках

      За те, що зиркав я спідліб’я

      На булку панського синка.

      Я мріяв про топір опришка,

      Шукав я Довбуша в лісах,

      Та світ мені відкрила книжка

      І сонце показало шлях.

      В твоєму університеті

      Я вчусь тепер, народе мій,

      То дай же в молодому злеті

      Мені піднятись вище мрій!

      Народе мій, ясна любове,

      Ти волю лиш яви свою —

      Поклич, – а серце вже готове

      За тебе згинути в бою!

      1950–1989

      МОЯ СОПІЛКА

      Сяду я над бором коло хати,

      Пальці покладу на сопілчину