Ялта. Ціна миру. Сергей Плохий

серйозно. Разом із Легі він допізна після вечері обговорював із Рузвельтом питання, пов’язані з конференцією. Відбулося чотири або п’ять таких зустрічей, але тільки за день до того, як «Квінсі» причалив до Мальти, Рузвельт показав своєму гостеві документи Державного департаменту з питань, які обговорюватимуться на конференції. Вечірні розмови відбувалися без великого внеску від Державного департаменту або будь-якої установи США, і це турбувало Бірнса. Він приписував небажання Рузвельта студіювати папери Держдепу на борту «Квінсі» його ослабленому здоров’ю. Проте, коли Бірнс висловив свою стурбованість здоров’ям президента, Анна запевнила його, що це всього лиш поєднання застуди й синуситу.

      Тридцятого січня, на відстані 5600 кілометрів від узбережжя США, Франклін Рузвельт відзначив свій шістдесят третій день народження. Того ж дня Washington Star інформувала своїх читачів, що місцеперебування президента було «нерозголошеним». За інформацією газети, президент «проводив миті серйозності та веселощів із близькими друзями й радниками та отримував звичні вітання від інших очільників держав». Черчилль послав телеграму: «Ваш день народження зустрічає нас на порозі великих рішень і значних подій».

      «Ювілей, – писала Washington Star, – президент зустрів схудлим на 5–10 фунтів[1], але його лікар, віце-адмірал Росс Т. Макінтайр розповів, що під час складання присяги на четвертий термін 10 днів тому президент перебував у відмінній формі». Не таке враження справив президент на свого державного секретаря. Стеттініус вважав, що між серединою грудня та інавгурацією стан здоров’я Рузвельта значно погіршився. Як пізніше напише Елеонора Рузвельт, «після інавгурації щодня ставало ясніше, що Франкліну було далеко не добре. Та проте він був готовий їхати до Ялти, а коли вирішував, що хоче щось зробити, то рідко відмовлявся від цієї ідеї».

      Сам президент, здається, не усвідомлював серйозності власних проблем зі здоров’ям. Із 1921 р., коли в Рузвельта відмовили ноги, а лікарі поставили діагноз «поліомієліт», він боровся проти своїх фізичних обмежень і навіть був переконаний, що зможе перемогти параліч. Лікар, який уперше діагностував його поліомієліт, припускав, що перший напад захворювання легкий, а повне одужання можливе. Проте роки минали без жодного покращення. Витягнувши все можливе з поганої ситуації, Рузвельт навчився рухатися на публіці без допомоги милиць, його ноги підтримували металеві ортези, тростина в одній руці, а з іншого боку – нерідко рука котрогось із синів. Він відмовився покинути політику і двічі був обраний губернатором Нью-Йорка, у 1928 і 1930 рр. У 1932 р. його було вперше обрано президентом США. Після цього він пройде ще три виснажливі президентські компанії.

      Адмірала Макінтайра, котрий став лікарем Рузвельта 1932 р., дужче турбував синусит президента впродовж більшої частини його перших трьох термінів. Та це виявилося дрібницею. Здоров’я президента почало погіршуватися навесні 1944 р. Анна, яка до того часу переїхала в Білий

1

2,2–4,5 кг. (Тут і далі прим. перекл.)