Сплячі красуні. Стивен Кинг

Читать онлайн.
Название Сплячі красуні
Автор произведения Стивен Кинг
Жанр Ужасы и Мистика
Серия
Издательство Ужасы и Мистика
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-5859-4, 978-617-12-5858-7, 978-617-12-5860-0



Скачать книгу

rel="nofollow" href="#n139" type="note">139, яку ходила й безперервно наспівувала Нана, аж поки не впевнювалася, що зводить цим його з розуму? Френк так сильно вчепився в бляшанку стауту, що та прогнулася, якщо він не заспокоїться, він її розірве.

      – Але не цього разу. Не тепер, коли він збив Какао.

      – Про кого ти…

      – Про Какао! Какао, кицьку судді Сілвера! На її місці могла бути моя дитина, Ілейн! Наша дитина! Коротше, той мерседес належить Ґарту Флікінджеру, тому, який вище на пагорбі.

      – Це той лікар? – Ілейн нібито в’їхала. Нарешті.

      – Так, він. А коли я з ним балакав, вгадай що? Він був обкурений, Ілейн. Я майже певен. Ледве речення міг скласти.

      – Замість заявити на нього в поліцію ти поїхав до нього додому? Як того разу, коли ти поїхав до школи Нани і кричав на її вчительку і всі діти – включно з твоєю дочкою – чули, як ти волаєш, немов скажений?

      «Нумо, перебирай старизну, – подумав Френк, ще дужче стискаючи бляшанку. – Ти завжди так. Оце або той знаменитий удар у стіну, або, як я сказав тоді твоєму батьку, що він верзе дурниці. Перебирай, витягай стару збірку хітів Ілейн Наттінг-Ґірі. Коли я вже і в труні лежатиму, ти будеш комусь розказувати, як я накричав на вчительку Нани в другому класі, і це після того, як та висміяла її наукову роботу і моя дочка через це плакала у себе в кімнаті. А коли тому слухачеві це набридне, ти ще можеш згадати, як я накричав на місіс Фентон за те, що вона розбризкує свій засіб проти бур’янів там, де цим змушена дихати моя дочка, коли катається на своєму триколісному велосипеді. Чудово. Нехай я буду для тебе поганцем, якщо це допомагає тобі в житті. Але сам я зараз говоритиму спокійно і виважено. Бо цього разу я не можу тобі дозволити натискати на мені кнопочки, Ілейн. Хтось мусить назирати за нашою дочкою, і вже доволі ясно, що ти не годишся для цієї роботи».

      – Це був мій обов’язок, як батька.

      Це прозвучало пафосно? Френкові було байдуже.

      – Мені нецікаво побачити його заарештованим за звинуваченням у тому, що збив кішку і втік, але я маю свій інтерес у тому, щоб упевнитися, що він ніколи не зіб’є Нану. Якщо заради цього треба було його трішки налякати, тоді…

      – Скажи мені, що ти не виступав там як сущий Чарльз Бронсон140?

      – Ні, я був з ним стриманим.

      Принаймні це було близьким до правди. То з його машиною він не був стриманим. Але Френк не мав сумніву, що такий кебетний док, як цей Флікінджер, має дебелу страховку.

      – Френку, – мовила вона.

      – Що?

      – Навіть не знаю, з чого почати. Можливо, з того запитання, якого ти не поставив, коли побачив, що вона рисує на заїзді.

      – Що? Якого запитання?

      – «Чому ти сьогодні не в школі, а вдома, любонько?» Ось якого запитання.

      Не в школі. Може, саме це його й гризло?

      – Сьогодні так сонячно, я просто… відчуття таке, ніби літо, розумієш. Я забув, що зараз ще травень.

      – Френку, ти так далеко вдивляєшся у хибному напрямку. Ти такий заклопотаний безпекою своєї дочки, що навіть не згадав, що досі триває шкільний рік. Подумай про



<p>140</p>

Charles Bronson (1921—2003) – справжнє ім’я Кароліс Бучинскіс, американський актор литовського походження, уславлений численним ролями крутих парубків у фільмах різних жанрів.