Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів. Франс де Вааль

Гакслі увійшов в історію як великий захисник науки від релігії. Дарвін був набагато стриманішою людиною, тому він потребував солдата, який би захищав його суперечливі ідеї. Гакслі обожнював боротися і тільки й шукав, у кого вчепитися зубами. Коли він прочитав «Походження видів», то з нетерпінням написав Дарвіну й запропонував свої послуги: «Я вже гострю свої пазурі та дзьоб, тримаючи їх напоготові»{24}.

      Томас Генрі Гакслі, войовничий публічний захисник Дарвіна, який називав себе «агностиком». Проте він мав сильні релігійні нахили, що не дозволяли йому погоджуватися з Дарвіном у питаннях моральної еволюції, яку він вважав неможливою. (Карикатура Карло Пеллегріні з журналу «Vanity Fair» від 28 січня 1871 року.)

      Внеском у репутацію Гакслі як вбивці релігії можна вважати термін, який він винайшов, – «агностик», що означало того, хто не впевнений в існуванні Бога. Проте він розглядав агностицизм як метод, а не як кредо. Гакслі виступав за наукові аргументи, які спиралися б виключно на докази, а не на будь-який вищий авторитет. Зараз така позиція відома як «раціоналістична». Гакслі заслуговує захоплення через те, що зробив великий крок у цьому правильному напрямку, але велика іронія полягає в тому, що він залишався глибоко релігійним і це впливало на його світогляд. Він називав себе «науковим кальвіністом», і значна частина його міркувань спиралася на похмурі та безрадісні заповіді вчення про первородний гріх. За його словами, якщо сприймати наявність болю у світі як безперечний факт, то ми можемо лише сподіватися на те, що стерпимо цей біль, стиснувши зуби; він називав це філософією «усміхайся і терпи»{25}. Природа не здатна створювати ніякого добра або, за власними словами Гакслі:

      «Доктрини призначення та первородного гріха, вродженої зіпсованості людини та злої долі більшої частини людської раси, ідеї примата Сатани в цьому світі та цілковитої низькості матерії, вчення про зловмисного Деміурга, підпорядкованого доброзичливому Вседержителю, який лише недавно виявив себе – якими б недосконалими вони не були, здаються мені набагато ближчими до істини, ніж популярні «ліберальні» ілюзії про те, що всі діти народжуються добрими…»{26}.

      Примат Сатани? Хіба це схоже на агностика? Книжка під назвою «Проповіді мирянина» («Lay Sermons») дозволила Гакслі конкурувати з проповідями з кафедри. Він перейняв такий повчальний тон, що критики називали його самовдоволеним і сповненим пуританських переконань. Релігійні погляди Гакслі, приховані під прагненням до об’єктивної істини, пояснюють, чому він розробив теорію лиску та його похмуру оцінку людської природи. Він розглядав суспільну етику як перемогу над природою, подібну на доглянутий сад. Садівник щодня бореться за те, щоб його парк не здичавів. За словами Гакслі, садівничий процес є протилежним космічному. Природа намагається підірвати зусилля садівника, вторгаючись на його ділянку у вигляді нікчемних бур’янів, слимаків

24

Letter of T. H. Huxley to Charles Darwin, 23 November 1859, in Leonard Huxley (1901), p. 189.

25

Letter of T. H. Huxley to Frederick Dyster, 10 October 1854, in Leonard Huxley (1901), p. 122.

26

From Leonard Huxley (1916), p. 322.