Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой

до заколоту інших ув’язнених. Цікаво, що б сказав його батько, він же вічно товкмачить про правосуддя: цих шістьох побили за те, що вони скалічили двох поліцейських. Це хіба не правосуддя?

      Шум вщухнув – і тепер остаточно. Ед спробував заснути, але так і не зміг. У замку повернувся ключ.

      Лейтенант Фрілінґ був блідий і увесь тремтів. Ед, відштовхнувши його, рушив коридором.

      Двері шести камер розчинені навстіж – стіни у крові. Хуан Карбігаль лежав на ліжку, у нього під головою була складена сорочка – кілька годин тому біла, тепер – темно-червона. Клінтон Велапейк змивав кров з обличчя унітарною водою. Рейєс Часкі перетворився на суцільне місиво; Денніс Райс розправляв розпухлі зламані пальці. Санчес Дінардо і Езекіль Ґарсіа притулилися одне до одного на брудній підлозі.

      Ед набрав номер швидкої допомоги. Коли він казав «Центральний відділок», то ледве не виблював.

      Розділ 6

      – Щось ти не їси, приятелю, – сказав Дадлі Сміт. – Апетиту немає після вчорашньої вечірки?

      Джек поглянув на свою тарілку. М’ясо на кісточці, варена картопля, спаржа.

      – Я завжди замовляю стільки, що мені не подужати потім, якщо за все платить офіс окружного прокурора. Ми ж вечеряємо за рахунок Лоу? Добре було б, щоб він поглянув на свою покупку.

      Сміт засміявся; Джек глянув на його костюм – мішкуватий піджак, у якому легко сховати і револьвер 45-го калібру, і кастет. Справжня тобі карикатура на ірландця.

      – А що в голові у того Лоу?

      Дадлі подивився на годинник.

      – Що ж, будемо вважати, що ці півгодини ми витратили на святкування Різдва Спасителя нашого. Тепер можна і до справи. Приятелю, Лоу хоче стати прокурором нашого казкового міста, а потім – і губернатором Каліфорнії. Він уже вісім років як заступник окружного прокурора, у сорок восьмому балотувався і програв, а на наступних виборах, у березні п’ятдесят третього, сподівається виграти, принаймні Елліс вважає, що він на це здатен. Він – заклятий ворог злочинцям, добрий друг для поліції, і, попри єврейське походження, він мені подобається. Думаю, з нього вийде непоганий прокурор. А ти, приятелю, можеш стати йому в пригоді у передвиборчій кампанії. І стати для нього дуже цінним другом.

      Джек вчора вирубив одного мексиканця, а ця справа може набути широкого розголосу.

      – Що ж, можливо, невдовзі мені стануть у пригоді зв’язки із такою людиною.

      – І він охоче тебе підтримає, синку.

      – І чого йому від мене треба? Шукає хлопчика на побігеньках?

      – Ну, це занадто грубо, друже. Я б це назвав «взаємовигідною дружбою», особливо якщо брати до уваги твої зв’язки у світі творчих людей. Однак його інтерес справді вкорінений у гроші, і я не буду тобі брехати й стверджувати протилежне.

      Джек відсунув тарілку.

      – Він хоче, аби я прижучив хлопців із «Жетона честі». Змусив їх вкластися у його губернаторську кампанію.

      – Так, а ще для того, аби до нього і на кілометр не підходили нишпорки