Мисливець. Змінити долю. Сергій Короп

8 клас і Сашко у дворі Київського Суворовського училища. Вся рота вишикувалась на плацу. Прапорщик на прізвище – Повстюк, вичитує суворовців…

      Ярославське вище військове училище. Дискотека. Багато дівчат, звучить музика Сандри і Саважа. Кохання…

      …Що це?!

      Засліпило очі від сліпучого сонця. Неймовірно суха спека. Вертушка МІ-8 забирає поранених. Перед Сашком його бойовий друг, старлей – Женька Звєрєвщіков:

      – Тридцять дві пробоїни на борту, – говорить Женька, прикурюючи сигарету тремтячими пальцями. – Духи насіли з усіх боків, ледве вирвалися. Завантажимо поранених і головне – дійти до бази.

      Наступний фрагмент: ракета «земля-повітря» збиває МІ-24. Палаючим факелом вона падає вниз. Зам. ком. полку – Піянзін Іван Федорович заживо згоряє в Афганському небі над Кабулом.

      Нічне полювання. Вертушки винищують аули душманів. Рідний командире, ми помстилися за тебе!

      Повернення додому. На згадку про службу залишився осколок в спині. Назустріч біжить рідна мати, ридаючи на ходу. Беззвучно. Вона обіймає свого сина, не вірячи своїм очам, що він залишився живий.

      І знову кадри фільму з зображенням похорону. Тепер в дерев’яній домовині лежить найдорожча людина на всьому білому світі – МАТИ.

      Ніяких емоцій або переживань. «Я» просто дивиться фільм. Документальний або художній? «Я» не знає. Просто фільм.

      Наступна дія – поневіряння, пияцтво, тренування, навчання. Діти – тренування – автобус – крижана вода і… хтось, чи щось доторкнулося. До плеча? Ха-ха-ха! Нічого ж немає, всюди порожнеча.

      – А ти відкрий очі, – тихо промовив голос.

      «Я» Сашка підкорилося голосу, і очі розплющилися. Оглянувши себе, «Я» нічого не побачило. Тільки перед ним стояв невідомий чоловік, особа якого здавалася знайомою.

      – Вірно, – м’яко відгукнувся чоловік. – Ти мене знаєш. Я – Велес!

      «Один з Слов’янських Богів», – подумало Сашкове єство.

      – Ось бачиш, і представлятися не треба.

      «Він що, читає мої думки?»

      – У цьому світі телепатичний зв’язок, – спокійно відповів Велес. – Всі тутешні можуть спілкуватися на уявному рівні.

      «Я помер?» – подумки запитав Сашко.

      – Ні. У Всесвіті нічого і ніхто не вмирає. Ти просто переживаєш досвід смерті.

      – Хіба існує різниця між смертю, і досвідом смерті?

      – Звичайно. Ті, хто пережив досвід смерті, знаходять віру відразу, в один момент. З ними відбуваються дивовижні перетворення.

      – Які перетворення? Я навіть не спостерігаю своєї людської сутності. Моє тіло зовсім відсутнє.

      – Ти сам не хочеш його бачити і відчувати, – сказав Велес, вказавши долонею у бік Сашка. – Подивися уважніше на себе і навкруги. Тобі відразу все стане зрозуміло.

      Невидиме, відчутне «Я» оглянуло себе зверху до низу. Сашко стояв на повний зріст і розглядав свої руки і ноги. Одягнений він був в улюблену футболку і потерті джинси.

      – Отакої! – з подивом промовив, озираючись навколо і переймаючись гармонією навколишньою природою і величчю чудового лісу.

      За