Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

виправила його автоматично. Так само автоматично він поблажливо всміхнувся.

      – Винен. Усе одно, було темно…

      – «Smith amp;Wesson» виготовлений із нержавіючої сталі, не чорний. Його легко розгледіти в темряві. До того ж я чула, як він відтягував курок. Це робиться на револьверах, а не на напівавтоматах.

      – А «Beretta»?

      – Тут щодо конкретної моделі я не впевнена, але в нього був рухомий ствол, як і в них.

      – Як ви знаєте, з тіла вашого чоловіка дістали три кулі. Тридцять восьмий калібр, підходять до «Smith amp;Wesson», – детектив потер обличчя, начебто глибоко замислився. – У вас є зброя, так, Майє?

      – Є.

      – Серед неї раптом нема «Smith amp;Wesson 686»?

      – Ви знаєте відповідь, – сказала Майя.

      – Звідки мені знати?

      – Закон Нью-Джерсі вимагає від мене реєстрації всієї придбаної в штаті зброї. Тож вам усе це відомо. Хіба що ви зовсім некомпетентний, детективе Кірс, а це ж, безперечно, не так – ви одразу ж перевірили мене в реєстрі зброї. Тож облишмо ігри й перейдімо до справи.

      – Яка відстань від місця, де впав ваш чоловік, до фонтану Бетесда?

      Зміна теми заскочила її.

      – Я певна, ви все там виміряли.

      – Так, виміряли. Відстань приблизно триста ярдів[6] з усіма поворотами та вигинами. Я її пробіг. Я не в такій хорошій формі, як ви, але в мене це зайняло близько хвилини.

      – Гаразд.

      – Що ж, ось у чому справа. Кілька свідків сказали, що чули постріл і що ви з’явилися принаймні за хвилину чи дві після нього. Як ви це поясните?

      – А чому я мушу це пояснювати?

      – Справедливе питання.

      Майя й оком не зморгнула.

      – Ви вважаєте, що я застрелила свого чоловіка, детективе?

      – А це так?

      – Ні. І знаєте, як я можу це довести?

      – Як?

      – Ходімо зі мною на стрільбище.

      – Для чого?

      – Як ви й сказали, я вправна стрільчиня.

      – Нам так повідомили.

      – От і побачите.

      – Що побачу?

      Майя нахилилася вперед і подивилася йому в очі.

      – Мені не потрібні три постріли, щоб убити людину з такої відстані, навіть із пов’язкою на очах.

      Кірс у відповідь щиро посміхнувся.

      – Ваша правда. Вибачте, що порушив цю тему, бо – ні, я не вважаю, що ви застрелили свого чоловіка. Насправді я практично можу довести, що ви цього не робили.

      – Що ви маєте на увазі?

      Кірс устав.

      – Ви тримаєте зброю тут?

      – Так.

      – Покажете мені?

      Спершу вона повела його до сейфа в підвалі.

      – Гадаю, ви велика прихильниця другої поправки,[7] – сказав Кірс.

      – Я не лізу в політику.

      – Але зброю любите, – він подивився на сейф. – Не бачу кодового колеса. Він відкривається ключем?

      – Ні. Доступ лише через відбиток великого пальця.

      – А, зрозуміло. Тобто відчинити його можете тільки ви.

      Майя ковтнула.

      – Тепер – так.

      – О, – сказав Кірс, усвідомивши помилку. –

6

273 м.

7

Друга поправка до Конституції США захищає право громадян зберігати та носити зброю. Була ухвалена 15.12.1791 р.