Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

став кінцем того Майїного життя, яке вона знала. Після нього вже нічого не могло бути так, як раніше. Неймовірно, якщо подумати. Ти летиш через півсвіту до якоїсь чортової діри, щоб воювати з божевільним ворогом. Думаєш, що саме там на тебе чатує небезпека, що справжня загроза – озброєні військові. Думаєш, якщо твоє життя розлетиться на друзки, то це станеться через РПГ,[18] чи СВП,[19] чи через фанатика з АКМ.[20]

      Але ж ні. Ворог ударив, як вороги це часто роблять, звідки не чекаєш – зі сторони дому, добрих старих Штатів.

      – Майє?

      – Я вас слухаю.

      – Офіцери, які розслідують убивство вашої сестри, вважають, що це було вторгнення до помешкання. Її… Ви знаєте деталі?

      – Припиніть.

      – Вибачте.

      – Я просила не опікуватися мною.

      – Я не опікуюсь, просто виявляю людяність. Те, що з нею зробили…

      Майя знову дістала телефон. Їй хотілося побачити обличчя дочки, вона потребувала цього якоря. Але жінка зупинила себе. Ні. Не зараз. Не втягуй у це Лілі. Навіть таким невинним шляхом.

      – Коли сталося вбивство, – копи також ретельно придивлялися до чоловіка Клер, вашого зятя… – він заповзявся щось шукати серед паперів.

      – Едді.

      – Так, Едвард Вокер.

      – Він би цього не зробив. Він любив її.

      – Підозру з нього зняли, – сказав Кірс. – Але тепер є потреба ближче придивитися до їхнього сімейного життя. Потрібен свіжий погляд на все.

      Тепер Майя зрозуміла. Посміхнулась, але без тіні гумору чи тепла.

      – І давно, детективе?

      Він не підводив голову.

      – Перепрошую?

      – Давно ви знаєте про результати балістичної експертизи?

      Кірс і далі читав справу.

      – Уже певний час вам відомо, так? Про те, що Джо та Клер вбили з однієї зброї?

      – Чому ви так вирішили?

      – Коли ви прийшли до мене додому, перевірити мій «Smith and Wesson», припускаю, ви мали на меті переконатися, що це не знаряддя вбивства, що він не відповідає жодному з них.

      – Це нічого не означає.

      – Ні, але ви сказали, що більше мене не підозрюєте, пам’ятаєте?

      Детектив мовчав.

      – Це тому, що ви вже знали, що в мене ідеальне алібі. Ви знали, що мою сестру вбили з того ж револьвера. І знали, що я була за кордоном, коли застрелили Клер. Тоді ви ще не знайшли тих двох молодиків із лижними масками. Я могла б усе це вигадати. Але відколи ви мали доповідь балістиків, залишилося тільки зайвий раз перевірити, де я була з військом. І ви перевірили. Процедуру я знаю, це не один телефонний дзвінок. То давно ви маєте результати експертизи?

      Голос його звучав тихо.

      – Від похорону.

      – Ясно. А коли ви знайшли Еміліо Родріґо та Фреда Кейтена й отримали підтвердження того, що я була в Кувейті?

      – Учора пізно ввечері.

      Майя кивнула – усе так, як вона думала.

      – Ну ж бо, Майє, не будьте наївною. Я говорив уже, ми придивлялися до вашого зятя після того, як убили вашу сестру. І жодного сексизму, самі подумайте. Подружня пара. Наодинці в парку. На моєму місці, кого б ви запідозрили найперше?

      – Особливо, –

18

Реактивний протитанковий гранатомет.

19

Саморобний вибуховий пристрій.

20

Автомат Калашникова модернізований.