Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

знову збільшив картинку, тепер камера чітко зосередилася на поясі одного з чоловіків.

      – Подивіться ще раз.

      Майя кивнула.

      – Він не порожній.

      – Саме так. У нього є зброя. Якщо достатньо наблизити картинку, видно руків’я.

      – Не надто обачно, – сказала вона.

      – Ні. От цікаво, як би ваші товариші, прихильники вільного носіння зброї, відреагували на цих двох, які отак ходять вулицями.

      – Сумніваюся, що ця зброя придбана законно, – сказала Майя.

      – Незаконно.

      – Ви знайшли пістолет?

      – Ви знаєте його, – Кірс зітхнув і підвівся. – Познайомтеся – Еміліо Родріґо. Вражаючий список приводів, як для такого юнака. У них обох. Містер Родріґо, коли ми його заарештували, мав при собі «Beretta М9». Нелегальну. Він за це відсидить.

      Кірс замовк.

      Майя промовила:

      – Я чую тут «але».

      – Ми отримали ордер, обшукали помешкання обох. Саме там і знайшли одяг, який ви описали й упізнали сьогодні.

      – Це годиться для суду?

      – Сумнівно. Як сказав наш приятель із хвостом, червоних конверсів багато. У них багато власників. До того ж не було жодного сліду лижних масок, це дивно. Тобто вони зберегли одяг. Нащо тоді викидати маски?

      – Не знаю.

      – Мабуть, вони викинули їх на смітник. Ви розумієте. Одразу ж. Вони стріляють, утікають, зривають маски, викидають їх десь там.

      – У цьому є сенс.

      – Так, щоправда ми обшукали всі найближчі смітники. Але вони могли викинути деінде, може, у каналізацію чи ще кудись…

      Кірс вагався.

      – Що?

      – Справа в тому, що ми, як я вже говорив, знайшли «Beretta». Але знаряддя вбивства нема. Тридцять восьмого.

      Майя відкинулася на спинку стільця.

      – Я б здивувалась, якби вони його зберегли, а ви ні?

      – Гадаю, так. Хіба що…

      – Хіба – що?

      – Такі хлопаки не завжди викидають зброю. Вони б мали, а проте. Вона недешева, тож її можна використати знову. Чи продати товаришу. Що завгодно.

      – Але тут справа серйозна, правильно? Багато розголосу, уваги ЗМІ…

      – Справді.

      Майя спостерігала за ним.

      – Але ви на це не купились, так? У вас інша теорія.

      – Так, – Кірс відвів погляд. – Але вона безглузда.

      – Чому?

      Він почухав руку. Певно, нервовий тик.

      – Кулі тридцять восьмого калібру з тіла вашого чоловіка. Ми провели балістичну експертизу. Ви знаєте – перевіряли, чи не сходяться кулі з іншими випадками в нашій базі.

      Майя глянула на нього. Кірс досі чухався.

      – З виразу вашого обличчя зрозуміло, – сказала вона, – дещо зійшлось.

      – Саме так.

      – Ці хлопці. Вони раніше вбивали.

      – Не думаю.

      – Але ж ви сказали…

      – Пістолет той самий. Люди – не обов’язково. Насправді Фред Кейтен, той, якого ви впізнали як стрільця, має непохитне алібі на перше вбивство. Він відбував покарання. Ніяк не міг цього зробити.

      – Коли?

      – Що – коли?

      – Коли сталося перше вбивство?

      – Чотири