Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

Але він такої ж статури та зросту, як той, хто застрелив мого чоловіка. І на ньому той самий одяг.

      – Тут кілька чоловіків убрані однаково, – сказав хвостатий. – Як можна говорити категорично?

      – Я ж сказала – у них не та будова чи зріст.

      – Ви впевнені?

      – Так. Номер два підходить найбільше, але на ньому сині кеди. На тому, хто застрелив мого чоловіка, були червоні.

      – Давайте прояснимо, – вів далі хвостатий. – Ви не можете з упевненістю казати, що четвертий номер застрелив вашого чоловіка. Ви можете сказати, що, на вашу думку, він приблизно того ж зросту та будови й убраний у подібний одяг…

      – Не подібний, – перебила його Майя. – У той самий одяг.

      Хвостатий схилив голову.

      – Серйозно?

      – Так.

      – Ви не можете цього знати, місіс Буркетт. Думаю, у світі більше однієї пари червоних конверсів, чи не так? І якби я виставив там чотири пари червоних кедів, ви змогли б сказати, які саме носив нападник тієї ночі?

      – Ні.

      – Дякую.

      – Але це не «подібний» одяг. Він же не вдягнув білі кеди замість червоних. На четвертому номері точнісінько таке саме вбрання, що й на стрілку.

      – Що підводить мене до іншого питання, – сказав хвостатий. – Ви не знаєте напевно, чи це стрілець, так? Чоловік у лижній масці може бути вбраний у той самий одяг і мати ті ж розміри, що стрілець. Усе правильно?

      Майя кивнула.

      – Правильно.

      – Дякую.

      Хвостатий замовк. Кірс схилився до мікрофона.

      – Ви можете йти. Запускайте другу групу.

      Увійшли ще шестеро чоловіків у лижних масках. Майя вивчала їх.

      – Тут, найімовірніше, номер п’ять.

      – Найімовірніше?

      – На другому номері таке ж убрання, і вони приблизно одного зросту та будови. Я б сказала, що це п’ятий, але вони настільки подібні, що присягнутись я не можу.

      – Дякую, – сказав Кірс. Знову нахилився до мікрофона. – Це все, дякую.

      Майя вийшла з кімнати слідом за Кірсом.

      – Що відбувається?

      – Ми взяли двох підозрюваних.

      – Як ви їх знайшли?

      – За вашим описом.

      – Можете показати?

      Кірс вагався недовго.

      – Гаразд, ходімо.

      Він підвів її до столу, на якому стояв величезний монітор, може, тридцять дюймів, може, більше. Вони сіли. Кірс увів дані.

      – Ми продивилися записи з усіх найближчих камер безпеки в ніч убивства, шукаючи двох чоловіків, які відповідали б вашому описові. Уявіть собі, на це знадобилося чимало часу. Отже, на розі Сімдесят четвертої та П’ятої авеню є багатоквартирний будинок. Погляньте.

      Камера показувала двох чоловіків згори.

      – Це вони?

      – Так, – сказала Майя. – Чи хочете, щоби я повторила знову про подібну комплекцію та одяг?

      – Ні, ми нічого не записуємо. Як бачите, лижних масок на них немає. Вони не носили б їх на вулиці, це привернуло б зайву увагу.

      – І все одно, – сказала Майя, – я не розумію, як можна встановити їх особистості під таким кутом.

      – Знаю.