Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

дитсадку «Зростання» чергувала та сама усміхнена юнка.

      – О, я вас пам’ятаю, – сказала вона й нахилилася до Лілі. – І тебе теж пам’ятаю. Привіт, Лілі!

      Лілі промовчала. Жінки лишили її з кубиками й пішли до кабінету.

      – Я готова записати її до вас, – сказала Майя.

      – Чудово! Коли хочете почати?

      – Негайно.

      – Ем, це трохи незвично. Зазвичай нам потрібно два тижні на обробку заяви.

      – Від нас несподівано пішла нянька.

      – Прикро це чути, але…

      – Міс… вибачте, забула ваше ім’я.

      – Кітті Шам.

      – Так, міс Кітті. Перепрошую, ви бачите отам зелене авто?

      Кітті визирнула з вікна. Її очі звузилися.

      – Вам хтось докучає? Викликати поліцію?

      – Ні. Розумієте, це поліцейське авто під прикриттям. Мого чоловіка нещодавно вбили.

      – Я читала, – сказала Кітті. – Мої співчуття.

      – Дякую. Справа в тому, що офіцер нині мусить доправити мене до відділку. Я не знаю для чого. Він просто заїхав за мною. Тож я маю вибір. Я можу взяти Лілі з собою, поки мене розпитуватимуть про вбивство її батька…

      – Місіс Буркетт?

      – Майя.

      – Майє, – Кітті досі не зводила очей з авто Кірса. – Ви знаєте, як завантажити наш додаток на телефон?

      – Знаю.

      Кітті кивнула.

      – Для вашої дитини буде краще обійтися без емоційних прощань.

      – Дякую.

      Коли вони дісталися відділку району Центрального Парку, Майя поцікавилася:

      – То тепер ви можете сказати, що ми тут робимо?

      Кірс майже всю дорогу мовчав. Майю це влаштовувало. Їй потрібен час усе обдумати: камера, відео, Ізабелла, сорочка кольору «лісовий зелений»…

      – Необхідно, щоб ви пройшли дві процедури пізнавання.

      – Кого саме?

      – Не хочу, щоб ви поставилися до цього упереджено.

      – Це не можуть бути стрілки. Я ж казала. Вони були в лижних масках.

      – Чорних, так ви казали. З прорізями лише для очей та рота?

      – Так.

      – Добре. Ходімо зі мною.

      – Я не розумію.

      – Ви побачите.

      Поки вони йшли, Майя проглянула мобільний додаток дитсадка «Зростання». Він дозволяв оплачувати рахунки, реєструватися на певний час, переглядати список занять дитини, біографічні довідки всіх вихователів. Але найкращою в додатку і, власне, головною причиною зацікавлення Майєю «Зростанням» була особлива функція, яку жінка зараз вибрала. Три варіанти: червона кімната, зелена кімната й жовта кімната. Вікова група Лілі була в жовтій кімнаті. Майя натиснула жовту іконку.

      Кірс прочинив двері.

      – Майє?

      – Хвилинку.

      Екран телефону ожив, відкриваючи пряму трансляцію з жовтої кімнати. Можна було б подумати, що на сьогодні для Майї достатньо відеоспостережень. Однак – ні. Вона перевернула телефон набік і збільшила картинку. Лілі там. У безпеці. Вихователька (згодом Майя зможе подивитись її сторінку та почитати довідку) складала кубики з нею та хлопчиком приблизно того ж віку.

      Майя відчула полегшення. Майже всміхнулася. Слід було наполягти, щоб віддати Лілі в подібне місце ще кілька місяців тому. Якщо