MREADZ.COM. Чтение онлайн электронных книги.

Русалонька із 7-В проти русалоньки з Білокрилівського лісу-Марина Павленко

Описание произведения. Электронная библиотека, книги всех жанров

Реклама:

Русалонька із 7-В проти русалоньки з Білокрилівського лісу
image
Информация о произведении:

Автор: Марина Павленко,

Жанр: Детскиая проза,

Серия: Русалонька із 7-В, Лауреат конкурсу "Коронація слова",

Издательство: Теза,

Язык: uk

І проти русалоньки з Білокрилівського лісу. Тепер Софійка сама, сама проти однокласників і старшокласників, сама проти баби Валі, проти мами й тата, навіть проти тітоньки Сніжани сама проти цілого світу. На Кулаківського можна махнути рукою: пропав остаточно! Але ж Сашко?!. І знову суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі два бездонні озерця. Коси до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину Милувалися нею всі: школярі, вчителі, технічки. А на перервах під кабінетом, у якому перебував її, Софійчин 7-В, ніби випадково збиралися старшокласники.

      Марина Павленко

      Русалонька із 7-В проти русалоньки з Білокрилівського лісу

      1.Лижна прогулянка

      Софійко, гайда з нами! Дмитрик, упираючись палицями, зробив кілька незграбних скрипучих кроків. Готувавсь укотре пошелестіти лижнею зі стрімкої сліпучої гори вслід за однокласниками.

      Я пас! задихано відповіла дівчинка й знеможено плюхнулась на засніженого плаского валуна. Цей камінь точно мов канапа: над сидінням здіймається висока й полога камяна стіна спинка. Зіпрись і спостерігай. Ух! Більше немає сил! Зїжджати захопливо, та видиратись назад Який спритний цей Дмитрик! Летить, обминаючи перепони, як справжній лижник!

      І місця тут гарнющі! Над головою старі покручені дерева, попереду білий простір, збоку, глибоко внизу, серпанком сріблиться Камянка, а ген за лісом новорічною підковою ліниво іскриться на сонці Вишнопіль

      Розпашілі долоні вбирали снігову прохолоду, а вказівний палець мимоволі черкав по неторканій білизні розмашисті літери. Дмитро, проступило на білій стіні. Ой, що це? Рука соромливо змела написане, і палець із новим завзяттям виводить: Вадим.

      Бо, зрештою, все це робилося для Вадима. І ранній сніг, і довгождана субота, і ретельно спланована прогулянка на лижах. Саме Софійка подала Ліді Василівні ідею дослідити рідний край і здружити клас через колективний лижний похід. Маршрут аж до цього Білокрилівського лісу розробляв уже вчитель фізкультури. А лижі принести мав кожен свої.

      Хіба ж могла подумати, що в Кулаківського не виявиться лиж?! У Вадима, в котрого і скутер, і компютер, і найдорожча мобілка?! Навіть Ірка Завадчук, напявши свого кричуще жовтого спортивного костюма, пленталася лижнею, час від часу з диким вереском падаючи, а він!.. Мовляв, радо відтягнувся б з усіма, та не має на чому!

      Софійко, то що, їдеш? Дмитрик знов на горі.

      Зараз, іще трохи відхекаюсь! умить покреслила букви хрестиками й сніжинками.

      Я! Я їду! Завадчучка вже стріляла очицями з-під своєї жовтенької шапочки. Ой, кріплення злізло! Поможи!

      Дмитрик слухняно заходився порпартися в Ірчиному кріпленні, а Софійка ображено повернулась до своїх снігових ієрогліфів. Однині писатиме тільки власне імя: жодне хлопчаче того не варте! Навіть його сліди позмітає з каменя!

      Раптом рука намацала рівчачок. Мабуть, хтось когось тут увічнив-таки! Софійка, згорнувши сніг, віддерла густий мох, який приховав рівчачка, і помандрувала далі загадковою лінією. Ой, це не літери тут має бути якийсь чималенький малюнок!.. А борозенка вже виводила профіль жіночого обличчя, вже перейшла в тонку довгу шию, а тоді її перекреслили безліч інших ліній. Волосся! Десь тут мають бути очі дівчинка заходилася відшкрібати мох

      Це накипний лишайник! вигулькнула з-за спини Ліда Василівна, додавши назву латиною. Я, звісно, рада, що ти, Софійко, цікавишся рослинами, але вставай! Застудитися хочеш?! І чому не катаєшся? Всіх підняла на ноги, а сама сачкуєш?!

      Софійко, гайда наввипередки! білозубо засяяв Дмитрик: він знову був на вершині.

      Ай, не виберусь! Дайте руку! внизу, кроків за десять, жовтіла на снігу Ірка.

      Доганяй! Софійка облишила малюнок, зіскочила з каменя і відштовхнулася палицями.

      У-у-у-ух! Згрупуватися, ноги в колінах зігнути Ого-го-го-о-о-о! Попереду сліпуча білизна, збоку все швидше мигтять дерева!.. Тільки вітер може її догнати!

      2.В чеканні першого балу

      Куди це Ростик заникав сантиметрову стрічку? Чи та виснажлива лижна прогулянка дала хоч якийсь результат? Критично розглядала себе в дзеркалі. Ні-ні, Софійка худенька, як і раніше, але напередодні такої важливої події хотілося бути ідеальною. Софійчина талія неодмінно має бути найтоншою в класі. Бажано і в усій школі, адже на новорічний карнавал приходять, починаючи з сьомого. Заради цього вона ще з початку грудня відмовилась від супів і сіла на чаї з бутербродами.

      Це її перший бал! Перший вихід у світ не затурканою причесаною відмінницею, а справжньою красунею-русалкою в срібно-синьому вбранні!.. Цим балом снила вже не один тиждень, до цього балу встигла понапривязувати стільки мрій і планів, що не знала, як доживе до нього і як переживе не доведи Господи! бодай одну повязану з ним невдачу!

      Новорічний костюм русалки, по суті, від художника Павлика, з котрим познайомилась у літньому таборі. Як тільки зір падав на портрет, Софійка у вінку з водяних лілей, так і хотілося втілити малюнок у життя. Хай там ким буде Ірка Завадчук (цікаво, а ким?), Вадим не встоїть, нарешті не встоїть перед вродою справжньої водяної царівни!

      Квітів на вінок напросився принести Сашко. Живі лілії на водяних газонах їхнього офісу вже перецвіли, і він навмисне порадив шефові для зимового оформлення замовити на фабриці штучні.

      А

Читать далее
Яндекс.Метрика